Росія розблокувала валютні активи на мільярди доларів. Час створювати «Фінансовий Рамштайн»

На третьому році повномасштабного російського вторгнення Україні випали тяжкі випробування в умовах виснаження ресурсів ППО, затримки обіцяного постачання західної зброї, посилення російськими військами атак, обстрілів і знищення цивільної та енергетичної інфраструктури.

Доброю новиною, яка засвідчила послідовну підтримку боротьби України з країною-агресором, стала директива про мінімальні правила покарання за порушення або обхід санкцій Євросоюзу в державах-членах, яку затвердила Рада Європейського Союзу 12 квітня 2024 року.

Ухвалення законопроєкту про кримінальну відповідальність у вигляді тюремного ув’язнення й штрафів за порушення санкцій ЄС готували та обговорювали від грудня 2022 року. Після набуття чинності нормативно-правового акта держави-члени матимуть ще 12 місяців для введення положень директиви до свого національного законодавства.

Позитивним можемо вважати той факт, що інституції ЄС здатні ухвалювати закони, які посилюють дієвість санкцій, і наступним кроком ухвалять рішення про зняття імунітетів з резервів Центрального банку РФ і позбавлення держави-терориста на них власності як спосіб фінансового покарання за воєнну агресію на території України.

Погані новини полягають у тому, що санкції, які застосовують до Росії від лютого 2014 року, не вплинули на її економіку так, щоб примусити припинити кровопролитну війну й звільнити окуповані території України.

10 квітня 2024 року в Державній думі РФ під час розгляду річного звіту Центрального банку Росії за 2023 рік відзначили: «Перше, що зробили Вашингтон і Брюссель, вирішивши розвалити нашу країну, — завдали ударів по фінансовій системі. Найголовніші удари були спрямовані саме на банківський сектор. Фінансова система не тільки вистояла, а й стала ще сильнішою».

За підсумками 2023 року після падіння на 2,1 % у 2022 році ВВП Росії зріс на 3,6 %. Для порівняння дані МВФ: зростання ВВП у Великій Британії становило 0,6 %, Італії — 0,7 %, Німеччині — 0,9 %, Японії — 1,0 %, Австралії — 1,2 %, Єврозоні (20 країн) — 1,2 %, Франції — 1,3 %, ЄС (27 країн) — 1,5 %, у США дорівнювало 1,5 %, Канаді — 1,6 %.

Річна інфляція становила 7,4 %. Рівень безробіття знизився за рік від 3,9 до 3,2 %, це рекордно низький показник. Найбільше потребували працівників в обробних виробництвах, які зростали випереджувальними темпами, що може свідчити про суттєве нарощення військово-промислового комплексу РФ.

Банк Росії вихваляється, що випуск заміщувальних облігацій, конвертація депозитарних розписок дали змогу перевести до Росії значний обсяг заморожених цінних паперів, і лаконічно повідомляє: «Обсяг розблокованих активів російських інвесторів — понад 3 трлн рублів».

Слід пригадати спільну заяву лідерів G7 (Великої сімки) 6 грудня 2023 року: «Ми ще раз підтверджуємо, що згідно з нашими відповідними правовими системами суверенні активи Росії в нашій юрисдикції залишатимуться знерухомленими, поки Росія не заплатить за шкоду, завдану Україні. Росія не має права вирішувати, чи платитиме вона за збитки Україні, до яких вона спричинилася».

Як так сталося, що Центральний банк РФ, який від початку повномасштабного вторгнення перебуває під санкціями Канади, США, Великої Британії, Японії, Швейцарії, ЄС, Австралії, Нової Зеландії, спромігся розблокувати підсанкційних активів на суму в еквіваленті понад $33 млрд і країни G7 цьому не завадили?

В умовах дефіциту фінансових ресурсів і постачання зброї в Україну країна-агресор виводить з-під західних санкцій активи на суму, рівнозначну вартості 10 мільйонів 152–155-міліметрових снарядів.

Це не єдина неприємна економічна новина.

У час, коли Україна потерпає від недостатності ресурсів у боротьбі з російською агресією, міністерство фінансів Російської Федерації повідомило: «У грудні 2023 року частина коштів ФНД на рахунках у Банку Росії на суму 114 947,6 млн китайських юанів, 232 584,5 кг золота та €573,7 млн була реалізована на 2 900 000,0 млн рублів. Вторговані кошти зараховані на єдиний рахунок федерального бюджету для фінансування його дефіциту. Унаслідок цих конверсійних операцій баланс коштів ФНД в Банку Росії в євро дорівнював нулю».

Це була остання операція процесу обнулення рахунків Фонду національного добробуту (ФНД) на суму €51,59 млрд, 5,40 млрд фунтів стерлінгів, 809,81 млрд японських єн, що загалом еквівалентно $67,33 млрд.

Жахливо те, що такі значні суми валютних активів не зникли безслідно, а пройшли успішними трансакціями через кореспондовані рахунки в респектабельних банках Німеччини, Франції, Японії, Великої Британії та матеріалізувалися в придбані в поважних західних компаній верстати, прилади, електронні компоненти, спрямовані для виробництва знарядь знищення в загарбницькій війні проти України.

Трансформації та зникнення валютних нагромаджень у ФНД РФ (млрд $)

Не змогли завадити розпорядитися цими активами «пекельні санкції» щодо міністерства фінансів Росії та його Фонду національного добробуту, які застосували країни-партнери: США, Канада, Австралія, ЄС, Швейцарія, Японія.

Трансакції величезної суми коштів, що були на банківських рахунках підсанкційного Центрального банку РФ, не могли пройти непомітно повз банківські системи Брюсселя — Франкфурта, Лондона й Токіо.

Гірко визнавати, але загалом Центробанк РФ і ФНД за два роки розблокували валютних активів на суму понад $100 млрд в еквіваленті (ФНД — $67,33 млрд, ЦБ РФ — $33 млрд), які в підсумку посилили військовий потенціал Росії.

Те, що сталося, змінити вже неможливо, треба дивитися вперед, щоб не допускати таких промахів у майбутньому.

Експерти міжнародного права, економіки й фінансів урядових і неурядових організацій багатьох країн тривалий час енергійно обговорюють конфіскацію російських активів.

Одним з результатів цих обговорень стало нещодавно оприлюднене на сайті Європейського парламенту дослідження «Правові можливості конфіскації російських державних активів для підтримки відновлення України» («Legal options for confiscation of Russian state assets to support the reconstruction of Ukraine»), адресовано членам і персоналу Європейського парламенту як довідковий матеріал, що допоможе їм у парламентській роботі.

У цьому документі ретельно проаналізовано варіанти конфіскації згідно з міжнародним правом російських державних активів для підтримки відбудови України.

Основну увагу приділено активам Центрального банку РФ, $300 млрд з яких заморожені в різних юрисдикціях, зокрема досліджено чотири способи подолання імунітету Росії від примусового стягнення й оцінено шість варіантів пропозицій, що тепер обговорюють, основаних на контрзаходах третіх сторін і колективній самообороні.

Загалом правовий аналіз стосувався чотирьох категорій власності, пов’язаної з Росією: російської державної власності; активів Центрального банку РФ; російських суверенних інвестиційних фондів; активів олігархів.

У документі згадано підсанкційні Фонд національного добробуту, яким керує міністерство фінансів Росії, і Російський фонд прямих інвестицій, створений як політичний інструмент за ініціативи путіна. Це «інвестиційні фонди, що належать державі або вона їх контролює», їх часто фінансують завдяки продажу природних ресурсів, зокрема нафти, вони призначені для «максимізації прибутковості з тими ж цілями, методами й часовими рамками, що й приватні інвестиції». Активи цих фондів відрізняються від традиційних активів Центрального банку й не захищені відповідними суверенними імунітетами, тому їх деблокування важливе для росіян.

Фонд національного добробуту РФ, створений 2008 року, поповнюють з нафтогазових доходів федерального бюджету. Аналіз його структурних трансформацій під впливом історичних подій може свідчити про рішення, які ухвалювали в Кремлі задовго до настання подій.

Долари США, євро, фунти стерлінги, отримані від експорту нафтопродуктів, були основою ритмічного наповнення ФНД. Захоплення Росією Криму й частини території Донецької та Луганської областей і санкції, які застосували західні країни, не змінили заведений порядок нагромаджень.

У липні 2019 року різко зріс утричі приплив валюти у фонд: від $15,33 млрд до $45,53 млрд, від Є13,47 млрд до Є39,20 млрд, від 3,30 млрд до 9,58 млрд фунтів стерлінгів.

Від лютого 2021 року ФНД почали поповнювати японською єною та китайським юанем женьміньбі.

Про певні політичні рішення в травні 2021 року можна здогадатися за тим фактом, що активи в доларах США різко почали замінювати на монетарне золото і від липня 2021 року рахунок ФНД в доларах США був обнулений. Повномасштабне вторгнення Росії на територію України й уведені додаткові санкції не припинили надходження в ФНД євро, фунтів стерлінгів та японської єни, які продовжувалися до грудня 2022 року.

Варто розуміти, що наповнення ФНД Росії надалі продовжується відповідно до бюджетного правила завдяки надходженню коштів від нафтогазових доходів, зокрема від нафти, газу й газового конденсату, однак основними наповнювальними активами тепер є юані, рублі й золото і, можливо, ще можуть бути валюти якихось «дружніх» країн. Відповідно, можна бачити, що в Росії ще є достатньо ресурсів для фінансування війни проти України й нарощування ВПК.

Динаміка нафтогазових доходів федерального бюджету РФ

Динаміка нафтогазових доходів свідчить, що після їх зменшення в першій половині 2023 року відбувається суттєве зростання надходжень через збільшення продажу нафти й нарощування продажу газового конденсату, стосовно якого поки що не застосовано санкції.

Окрім того, Росія, позбувшись в ФНД активів у доларах США, євро, фунтах стерлінгах і єнах, продовжує використовувати цю валюту, поступово заміщуючи іншими валютами.Частка валютних пар на внутрішньому валютному ринку РФ (%)

На внутрішньому валютному ринку Росії 2023 року частка долара США становила 39,5 %, євро — 16,1 %. Виникають слушні запитання про зміст цих операцій з погляду санкційних обмежень і недопустимості створення схем виведення активів з-під санкцій.

На ринку угод спот Московської біржі активно залучені валюти «дружніх» країн: китайський юань, гонконгівський долар, білоруський рубль, турецька ліра, казахстанський тенге, вірменський драм, узбецький сум, киргизький сом, таджицький сомоні, південноафриканський ренд. На внутрішньому валютному ринку доступні також операції в індійських рупіях, дирхамах ОАЕ й іншій валюті загалом 32 «дружніх» країн.

На сьогодні в російській статистиці застосовують поділ за критерієм «дружніх» (FC) чи «недружніх» (UnFC) країн, зокрема щодо використання валют різних під час експортно-імпортних операцій.

Розпорядженнями уряду Російської Федерації з 2022 року узаконено перелік «недружніх країн», який щоразу поповнюють. Останньою в травні 2023 року внесли Угорщину. На квітень 2024 року в списку 49 держав: Австралія, Албанія, Андорра, Багамські Острови, Велика Британія (включно з коронними володіннями Британської корони та Британськими заморськими територіями), Європейський Союз (27 держав: Австрія, Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Республіка Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Естонія), Ісландія, Канада, Ліхтенштейн, Мікронезія, Монако, Нова Зеландія, Норвегія, Республіка Корея, Сан-Марино, Північна Македонія, Сінгапур, Сполучені Штати Америки (включно з Американськими Віргінськими Островами), Тайвань, Україна, Чорногорія, Швейцарія, Японія.

Логічно, щоб ці держави подібно до зустрічей у форматі «Рамштайн», на яких міністри оборони країн — партнерів України обговорюють синхронізацію та прискорення надання військової зброї Україні для протистояння російському повномасштабному вторгненню, створили формат «Фінансовий Рамштайн», щоб розв’язати питання позбавлення Росії фінансових й економічних ресурсів для продовження війни.

Неефективність міжнародних економічних санкцій щодо Російської Федерації від 2014 року й недієвість контролю за їх дотриманням — серйозна проблема.

Тривалий час експерти у сфері міжнародного права, фінансів й економіки звертають увагу на те, що санкції у формі лише блокування російських активів не спроможні зупинити Росію в її загарбницьких намірах і треба конфісковувати підсанкційні активи, зокрема резерви Центрального банку РФ.

У демократичних країнах дотримуються принципу верховенства права й діють відповідно до законів і процедур.

На сьогодні лише дві країни у світі: Україна (21 травня 2022 року) й Канада (23 червня 2022 року) — ухвалили закони, які застосовують для судової конфіскації в цивільних процесах активів фізичних і юридичних осіб, щодо яких ухвалено рішення про санкції за сприяння російській агресії проти України. Утім, ці закони поки що не дають права конфісковувати активи, які перебувають під захистом міжнародних угод про суверенні імунітети й взаємний захист інвестицій.

Гірка правда полягає в тому, що на сьогодні жодна з країн світу не має готового правового механізму для конфіскації активів Росії, які захищені суверенними імунітетами.

Це означає, що жодна з країн, які заморозили активи резервів Центрального банку РФ, не готові до завершення війни в Україні й не мають сильних аргументів, щоб примусити Росію компенсувати завдані збитки.

Марно сподіватися на добровільну згоду Росії відшкодувати всі втрати, які за третьою оновленою оцінкою Групи Світового банку, Європейської комісії та Організації Об’єднаних Націй «Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA3)» становлять $486 млрд.

У цій сумі не враховано збитки, які спричинила країна-агресор у період від 19 лютого 2014 року до 23 лютого 2022 року, на окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей. За оцінкою комплексного дослідження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз сума збитків, завданих Україні внаслідок анексії Криму Росією, на кінець січня 2022 року дорівнювала понад $106 млрд.

Щоб спонукати Росію припинити війну, мають бути вагомі аргументи у формі законів, які ухвалили країни-партнери України, що створять правові механізми подолання імунітетів і позбавлення власності на активи Росії та її резидентів.

Обіцянка Великої сімки, що «суверенні активи Росії в наших юрисдикціях залишатимуться знерухомленими, поки Росія не заплатить за шкоду, яку вона завдала Україні», має підкріплюватися планом Б: у разі відмови Росії примусово позбавити власності РФ і її резидентів на всі знерухомлені активи й спрямувати в Компенсаційний фонд у Гаазі.

У демократичних країнах закони не мають дії зворотної сили й ухвалення законів про конфіскацію російських активів після припинення війни може бути запізнілим і нездійсненним.

Історичний саміт глав держав й урядів Ради Європи, що відбувався в Рейк’явіку в травні 2023 року, створив Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (RD4U), — важливу міжнародну правову базу з високим рівнем визнання запропонованих міжнародних механізмів, які забезпечуватимуть справедливість у компенсації воєнних збитків, збільшують довіру між партнерами й зменшують корупційні ризики.

2 квітня 2024 року на четвертому засіданні конференції учасників Реєстру збитків у межах Міністерської конференції «Відновлення справедливості для України» в Гаазі було оголошено про відкриття приймання заяв про відшкодування збитків, спричинених російською агресією.

За оцінюванням фахівців до Реєстру буде подано від 6 до 8 мільйонів заяв від фізичних, юридичних осіб й органів влади.

Однак критичною залишається проблема наповнення Компенсаційного фонду, що має здійснюватися переважно з російських активів.

Упевнені, що 44 держави, які створили Реєстр збитків, з ентузіазмом започаткують формат «Фінансовий Рамштайн», долучивши до свого складу Австралію, Нову Зеландію, Тайвань, Сінгапур, Республіку Корея та інші держави, які мають намір творити нову історію справедливості й фінансової відповідальності за агресію.

Формат міжнародного Компенсаційного фонду, створення якого зараз обговорюють, міг би мати ширші завдання: компенсації західним компаніям, бізнес яких зазнав репресій з боку російської влади, управління активами Фонду для випуску цінних паперів, надання кредитів під заставу цих активів, страхування ризиків, зокрема транспортної логістики товарів та іноземних інвестицій, які будуть спрямовані на відбудову й розвиток української економіки.

---

Віктор Козюк, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки та економічної теорії Західноукраїнського національного університету, член Ради НБУ (2016–2023 років)

Ярослав Сидорович, Агенція європейського співробітництва