Модерний танець увібрав у себе академічну школу, пластику, спортивно-силове начало й фольклорну стилістику. Не дивно, що через опанування українського танцю в модерній версії на початку ХХ століття стало можливо втілювати сміливі волелюбні ідеї, виховувати тіло й дух для подальшої боротьби за незалежність.
Одним з тих, хто надав українським народним танцям форм високого професійного мистецтва, став уродженець Черкащини Василь Авраменко. В українській діаспорі він відомий як батько українського танцю.
За порадою Симона Петлюри вступив до Київської драматичної школи, де танок викладав непересічний хореограф із Галичини Василь Костів-Верховинець. У 26 років після падіння УНР у складі театральної трупи Садовського потрапив до табору інтернованих у Каліші (Польща), там організував перший танцювальний колектив з військовополонених українців.
У серпні 1921 року на першому виступі Авраменка з групою танцюристів були Симон Петлюра й польський маршал Юзеф Пілсудський.
Глядачем танцювальних вистав був і Олександр Кошиць — уже знаний тоді диригент. Він приїжджав у табір шукати співаків для своєї хорової капели.
Завдяки американській місії, яка перебувала в таборі для інтернованих, школа Авраменка одержала кошти для поїздки до інших осередків вояків УНР. Проте ця популярність мала й зворотний бік — закриття школи. Авраменко був змушений втекти з каліського табору до Кракова, а потім до Варшави. На хліб заробляв виступами в розважальних закладах. Але вже перші гастролі Чехословаччиною, Польщею, Угорщиною принесли йому успіх і славу.
З 1922 року Василь Авраменко жив у Західній Україні, відвідав зі своїми учнями з концертами Тернопіль, Станіславів, Коломию, Дрогобич, Бережани, заснував танцювальні гуртки у Львові, Кременці, Луцьку, Дубні, Рівному, Олександрії, Холмі й Межиріччі. Там Авраменко викладав народну хореографію і готував інструкторів (педагогів-хореографів), які об’єдналися в «Товариства відродження національних танців», що входили до місцевих філій товариства «Просвіта» на правах секцій.
«Український танок не пустощі, він — основний вияв нашої культури, це національна зброя!» — казав хореограф.
Після травми переїхав до міста Подєбради в Чехії і там заснував свою школу танців для студентів Української господарської академії. Учнями школи Авраменка були члени чеського «Сокола» й серед них — поетеса Олена Теліга.
В еміграції в Європі, Канаді та США створив численні школи, студії, хореографічні ансамблі. Разом з хором Олександра Кошиця Авраменко виступав з ансамблем українського народного танцю на великих сценах США й Канади. Видав підручник «Українські національні танки, музика і стрій». Гастролював в Австралії, Канаді, Ізраїлі, Бразилії, Аргентині. Він став одним з небагатьох, хто виступив з гопаком, козачком та арканом у Білому домі й Метрополітен-опері в Нью-Йорку.