Колись я любив казати про себе, що в мене «роздільна увага», тепер думаю, що це була спроба виправдати невміння зосереджуватися на конкретному завданні.
Деякий час тому набув популярності термін «багатозадачність» (виконання великої кількості завдань одночасно), який означає дослівно те саме, що й роздільна увага, тільки на корпоративний манір. Ми дійшли до того, що в оголошеннях про вакансії пишемо, що кандидат має досконало володіти навичками багатозадачності.
Якщо від комп’ютера ми очікуємо здатності до багатозадачності, тобто виконувати багато різних операцій одночасно, то коли йдеться про людей, це вже проблематично.
Поки що ми не можемо конкурувати з комп’ютерами в цій сфері з тієї простої причини, що наш мозок не спроможний на таку цінну нині багатозадачність.
На думку експертів, неможливо робити дві справи одночасно — хіба що нам удасться робити одну з них без особливого роздумування (наприклад, прогулюючись, споглядати плин хмар у небі).
Зазвичай, коли людям здається, що вони виконують багато завдань одночасно, насправді вони перемикають свою увагу між двома окремими завданнями.
Читайте також: Зернинка до зернинки — от і повна мірка
Щоразу, коли ти зосереджуєш увагу на новому завданні, твій мозок мусить переорієнтуватися. Як можна очікувати, потенційна шкода може бути різною залежно від того, яка дія виконується, і рівня майстерності її виконання. Але загалом, «коли ми перемикаємося між завданнями, то платимо так звану ціну зміни, — вважає доктор Ваґнер, професор психології у Стенфордському університеті, — тоді ми діємо повільніше й менш точно, ніж якби зосереджувалися тільки на одному завданні».
Ніколь Баєрз, нейропсихологиня з Калгарі, що в Альберті, яка спеціалізується на лікуванні людей із професійним вигоранням, вважає, що «ми потрапили в пастку багатозадачності, навіть не усвідомлюючи цього». Тож як ми можемо допомогти собі в цій ситуації, коли багатозадачність стала святою коровою професійного життя?
На думку доктора Ваґнера, ми мусимо тренувати монозадачність, тобто робити одну справу за раз, щоби поступово перелаштуватись і збудувати свою шкалу толерантності, а коли цього досягнемо, можемо пробувати розширити нашу здатність охоплювати додаткові завдання.
Деякі завдання можуть нам здаватися другою натурою, але все одно є моменти, коли треба зберігати здоровий глузд. «Навіть якщо ми відчуваємо, що спроможні щось зробити, не звертаючи на це особливої уваги, то ми не в змозі передбачити непередбачувану натуру світу», — каже доктор Ваґнер. «Навіть висококваліфіковані водії не здатні передбачити, коли автомобіль, який рухається в тому ж напрямку, виїде на їхню смугу».
Знайти золоту середину між тим, що нам було дано, і тим, чого ми навчилися, — це хороший рецепт інтелектуальної спроможності та внутрішнього спокою.
Моя сусідка сказала мені, що читає мейли тільки раз на день о 13:00. Їй невдовзі 90, вона проходить по кілька кілометрів щодня, читає книжки й долучається до діяльності садового комітету нашого кооперативу для митців. Спостерігаючи за нею, я здогадуюся, що її умисне зосередження на одному завданні більш продуктивне і сприятливе для гарного настрою, ніж будь-яка багатозадачність.
Читайте також: «Письменники усіх країн, єднайтеся!»
Мені скоро 70, і хоча завдань у мене немало, я вже давно не переймаюся багатозадачністю. Я помітив, що дедалі частіше мій modus operandi такий.
Я починаю робити одну справу й перестаю, щоб зробити другу. Далі перестаю робити другу справу й починаю робити третю. Перестаю робити третю, щоби продовжувати другу. Знову перестаю робити другу, щоб закінчити першу. Повертаюся до третьої, потім закінчую другу. Зрештою закінчую третю.
Я зупиняюся, відходжу й повертаюся, зупиняюся, відходжу й повертаюся, поки все не закінчиться так, як мало закінчитися, проте без монотонності. Я почуваюся чудово без потреби занурюватися в багатозадачність, яку й так, як кажуть експерти із цієї теми, неможливо задовільно реалізувати.
Коли наступного разу знайдеш в оголошенні інформацію, що на посаду шукають спеціаліста з гарними навичками багатозадачності, усміхнись, бо це значить, що там шукають фахівця, якого не існує в природі, це тільки вигадка корпоративних босів, які очікують, що працівник може зробити більше, ніж можливо. Ти завжди можеш сказати, що маєш роздільну увагу, а ще — що використовуєш у роботі «штучний інтелект», природа якого полягає в багатозадачності. На початок цього має вистачити.