Коли у 2010-х роках зі щирою відданістю я «займався» культурною дипломатією в Нью-Йорку, однією з найголовніших подій на літературній ниві була участь у щорічному фестивалі PEN World Voices. Фестиваль, який два десятиліття тому заснували Салман Рушді та його колеги з PEN America, був реакцією на події, що супроводжували терористичний акт 11 вересня, унаслідок яких почала зростати ксенофобія. Метою фестивалю було «об’єднати письменників і читачів заради свята творчої енергії та свободи письма для всіх».
2023 року гостями фестивалю PEN World Voices було троє українських авторів: письменник і військовий ЗСУ, автор «The Ukraine» Артем Чапай, військовий ЗСУ й автор «Точки нуль» Артем Чех та Ірина Цілик, поетка й кінорежисерка, яка 2020 року отримала приз за режисерську роботу на поважному американському фестивалі незалежного кіно Sundance.
Вони взяли участь у дискусійній панелі «Українські письменники на війні».
Утім, не обійшлося без чвар, коли Маша Ґессен, відома російсько-американська письменниця, відмовилася від посади віцепрезидентки PEN America після того, як організація відреагувала на спротив українських учасників фестивалю й скасувала зустріч із російськими дисидентами.
Підхід Ґессен — зокрема, її твердження, що позиція українців була «шантажем» щодо PEN America, — викликав чимало розгніваних обмінів думок з Ґессен, яку звинуватили в газлайтингу (це форма психологічної маніпуляції, унаслідок якої людина починає сумніватися у власному глузді) українців через зосередженість на росіянах як на «жертвах тиранії».
Суперечки, що відбувалися паралельно з тим, що діялося через позицію українців на PEN World Voices, увиразнили напружене обговорення свободи слова під час війни Росії проти України, яке спонукало українське суспільство вдатися до «деколонізації» власної культури від російського впливу. Відхід Ґессен й обговорення перетекли в гарячі дебати в соціальних мережах про відмінності між тими, кого можна назвати «хорошими» росіянами.
Читайте також: Чого вчать нас птахи?
Цьогоріч обговорення навколо PEN World Voices вже не стосуються агресії Росії проти України, але контроверсійна атмосфера знову супроводжує фестиваль, цього разу в контексті війни Ізраїлю з ХАМАСом у Секторі Гази.
PEN America ще не опублікувала списку учасників фестивалю 2024 року, але вже з’явився лист групи авторів, яких запросили до участі як спікерів і модераторів. Окрім Наомі Кляйн, авторки «Doppelganger», і Мішель Александер, авторки «The New Jim Crow», підписантами листа стали, зокрема, палестинські романісти Ізабелла Хаммад і Заїна Арафат, а також Дімі Халіді, директор організації юридичної допомоги Palestine Legal.
Підписанти листа звинуватили PEN America у «зраді задекларованої організацією залученості у побудову миру» через відсутність публічного заклику до припинення вогню у війні Ізраїлю в Секторі Гази. «У ситуації, коли Ізраїль продовжує війну в Секторі Гази, ми вважаємо, що PEN America зрадила задекларовану організацією відданість миру, рівність для всіх і свободи й безпеки для письменників у всьому світі».
PEN America відреагувала на лист 16 авторів, які заявили, що не братимуть участі у фестивалі 8–11 травня у Нью-Йорку, такими словами: «Існують разюче відмінні погляди на питання, що мають глибокі наслідки. Як організація, відкрита до всіх письменників, ми не бачимо іншої альтернативи, окрім як залишатися домівкою для цього розмаїття думок і поглядів, навіть якщо для декого саме ця відкритість стає причиною виходу».
PEN America не раз висловлювалася проти заборони видання й розповсюдження книжок, цензури й культури скасування (cancel culture), ще раніше її критикували письменники, які закликали організацію проявити більшу підтримку палестинським письменникам і цивільним. У лютому сотні авторів підписали лист, у якому вимагали, щоб PEN «відреагувала на надзвичайну загрозу, яку ізраїльський геноцид палестинців становить для життя письменників у Палестині й свободи вираження у всьому світі».
Ті, хто схиляє незалежні «позапартійні» організації вирізняти певні висловлювання, мають брати до уваги, що ситуація може завжди змінитися. У жовтні 2023 року масово критикували рішення Франкфуртського книжкового ярмарку за скасування події, присвяченої палестинській письменниці Аданії Шиблі, оскільки ярмарок «цілком солідаризується з Ізраїлем».
Читайте також: Mea Culpa?
У грудні 2023 року американська Профспілка працівників автопромисловості вимагала припинення вогню в Секторі Гази й створила робочу групу, що мала розглянути можливі «економічні зв’язки Профспілки з конфліктом» (читай — з Ізраїлем).
В Америці солідарність із палестинцями для лівої політики стає такою ж важливою, як і підтримка прав жінок на аборти, боротьба для ЛГБТК+ чи протести проти горючих корисних копалин. І, як це було під час війни у В’єтнамі й боротьби з південноафриканським апартеїдом, лівий запал непомітно змінює класичний ліберальний мейнстрим.
Що ж, шлях від гасла «Пролетарі всі країн, єднайтеся!» до політичного слогана «Письменники всіх країн, які підтримують Палестину, єднайтеся» нині надзвичайно короткий.
«Усюди, де була цензура, першими, хто від неї потерпав, були знедолені меншини, — сказав Салман Рушді в інтерв’ю The Guardian 2021 року. — Тож якщо в ім’я знедолених меншин ти хочеш підтримати обмеження помилкового мислення, то це шлях у нікуди».