4 лютого виповнюється сто років від дня народження Дарки Гусяк — зв’язкової Головного командира УПА Романа Шухевича. А напередодні, 3 лютого, минуло 95 років від створення ОУН, членкинею якої вона була. Організацію українських націоналістів складали ті, хто відмовився скласти зброю і змиритися з поразкою визвольних змагань. І Дарка була однією з них.
Дівчина з небідної родини з Трускавця, з доброю освітою і прищепленими з дитинства цінностями. Почувши про страту оунівців Дмитра Данилишина й Василя Біласа — родичів її матері, — другокласниця української народної школи Дарка разом із товаришками зняли зі стіни портрет Пілсудського й, виколовши очі, поставили під стіл. Тоді минулось — і для неї, і для родини. Але не минулося з приходом совєтів.
Спершу заарештували батька, його слід загубився в Астраханській області в 1940-му.
Далі, з 1947-го, було перебування «на нелегальному становищі» разом із матір’ю й ампула з отрутою напоготові в кишені, якою так і не встигла скористатися. Останній візит у Білогорщу до Провідника, у дім, нещодавно знищений російським безпілотником.
Разом із матір’ю їх і заарештували в 1950-му, катували в сусідніх камерах, аби було чути.
Як це — у віці 26-ти отримати вирок: 25 років таборів? Як це — вийти з табору в 51? Коли життя — ще й не було взагалі? Як це — не втрачати самовладання й вишивати, готувати кутю на Різдво, зберігати гідність, тішитися книжкам із бібліотеки, налагоджувати систему листування через ці самі книжки? Адресатками були три інші зв’язкові Романа Шухевича, які так само отримали найвищу міру покарання й відбували термін разом.
Як це — не погодитися на дострокове звільнення в обмін на публічне каяття? «Як 23 відсиділа, то ще два відсиджу», — вирішила Дарка.
Як це — вийти, не маючи ані речей, ані рідних? Мама померла, відбуваючи 10-річний термін, сестра лишилася в Якутії, у місці заслання. Дарку прихистила Катерина Зарицька, зв’язкова, з якою відбували 25 років. У Волочиську на Хмельниччині, де оселилися, теж не було спокою: обшуки, провокації, неможливість знайти роботу. Виживали завдяки шиттю на замовлення.
У незалежній Україні Дарка активно займалася громадською діяльністю.
The Ukrainians встигли записати інтерв’ю з 98-річною пані Даркою перед повномасштабним вторгненням, у лютому 2022-го. Того самого року її серце перестало битися.
У кімнаті-криївці в музеї Сколівщини я бачила упівську флягу, на якій видряпано гасла: «Москаль ворог», а на звороті — «Не все так буде».
Ці люди майже століття тому знали про це й боролися за те, що нам сьогодні випало довершити.