Цього року Україна офіційно відзначає 100-ліття Українського радіо. 16 листопада 1924 року в Харкові заговорила перша в країні радіостанція, як зазначено в календарі пам’ятних дат на 2024 рік. Напередодні ще одного цьогорічного ювілею — 140-річчя Семена Айзенштейна, піонера радіомовлення, який неймовірно багато зробив для розвитку радіо і в Україні, і за кордоном, — відбудеться розмова про історію українського радіо.
Мої дитячі спогади про радіо — це радіоточки на кухні, на веранді, у бабусиній кімнаті й у сараї. Галасливі засідання Верховної Ради, раптове вимкнення мікрофона, голосування — мені, малій, подобався цей пік-пік-пік-пік-піііік. «Від суботи до суботи лине пісня чарівна», — наспівували ми з бабусею. Казки, які начитували кумедними загадковими голосами. Ранкова програма про святих, яких вшановують цього дня. Листи від читачів і живі включення. Вікторини з українознавства, мовні поради. Найголовніше, як я тепер розумію, — це те, що все, навіть бісова реклама довічного утримання пенсіонерів, було суцільно українськомовним, чого не почути було ані в школі на перерві, ані в телевізорі (комп’ютер у нас з’явився, здається, коли мені було 10).
Найдовше радіоточка затрималася в сараї, доки розпалюєш піч — слухаєш. Не так давно — лише кілька років тому — відрізали, щоб не платити абонплату.
Часто радіо не вимикали взагалі, наш день тривав довше, ніж тодішній режим роботи радіо, ще не цілодобовий. Ми прокидалися майже одночасно з ним: ставиш чайника на кухні — починає грати гімн.
Потім, у 2018-му, я вперше потрапила в будівлю на Хрещатику, 26 на запрошення Олени Гусейнової. Це була справжня магія, я страшенно хвилювалася.
Історія українського радіо давно мала бути розказана з живим інтересом і любов’ю до своєї справи. Її також доводиться дерусифіковувати, як і багато що в нашій історії. Нарешті це зроблено — і зроблено на найвищому рівні.
Працюючи як випускова редакторка з книжкою Ніни Даценко «Пригоди на радіохвилях: історія українського радіо», я зауважувала дослідницький захват авторки, з яким вона відкриває щось досі не знане навіть для себе і ділиться цим із читачем. А в історії українського радіомовлення такого багато.
Для мене головний сюжет у цій книжці — про тоталітарну цензуру і її поразку. Від ранніх спроб контролювати діяльність радіолюбителів до мікрофонок зі словами, які викреслив цензор, і глушилок західних радіостанцій.
Радіо стало скарбом для тих, хто його мав, під час повномасштабного вторгнення, евакуації, блекаутів, окупації.
Радіо знову почули.