Усім привіт!
Після моїх нещодавніх дописів про російські ракетні обстріли «цього сезону» коментатори поставили мені багато запитань. Я вирішив дати відповідь на деякі з них. Сьогодні за браком часу обмежуся чотирма, але найближчими днями спробую відповісти на більше.
1.) Томе, ви подаєте тільки ті цифри, про які заявляє офіційний Київ, і приймаєте їх на віру…
Так, я справді подаю кількість випущених і збитих ракет, базуючись на заявах офіційного Києва. Але весь час намагаюся вживати слово «заяви», коли наводжу цифри. Сподіваюся, тут не треба пояснювати різницю між «заявами» і «фактами».
Ба більше, це не означає, що я приймаю такі цифри на віру або очікую, що мої читачі їх так прийматимуть.
Мій досвід дослідника навчив мене, що, хай би яка країна виступала з заявами, детальні перехресні дослідження показують, що ці заяви майже завжди неточні. Щоправда, мусить минути років 30-40, перш ніж «правда» зрештою випливе, а в реальності офіційні заяви про перебіг сучасних бойових дій не більш «надійні», ніж чутки, що циркулюють у соцмережах.
Гаразд, але чому я тоді взагалі переказую вам офіційні заяви?
Бо в цьому блозі я зберігаю їх для історії: такі заяви мають стати відправною точкою для подальших досліджень. Дослідження бойових дій дуже нагадують математику: відправна точка тут необхідна. Такий собі «нуль», із якого можна починати, від чого можна вирушати у вивченні, до чого можна додавати 1, 2, 3 й інші цифри, а тоді вже писати формули й обчислення… Тобто треба починати зі збору інформації, а потім проводити перехресні дослідження, щоб дійти до фактів. Колись у майбутньому зʼявиться доступ до точнішої, надійнішої інформації. Але зараз єдина доступна «відправна точка» — це офіційні заяви, вони допомагають зрозуміти хоча б масштаб атаки: наприклад, чи була вона «великою», чи «незначною».
Очевидно, це не означає, що я «на віру» приймаю офіційні цифри, або що раджу це робити вам. Хто хоч трохи знайомий із моєю роботою, дуже добре розуміє, що я такого собі не дозволяю. Найбільше, на що я погоджуюся, — цитувати офіційні заяви, а потім пропоную цифри з інших джерел і виснувані з власних досліджень. Але іноді ці дослідження тривають років 30-40. І от просто зараз я не можу перенестися на 30-40 років уперед, даруйте вже…
2) У що ціляться росіяни в Україні («в цю пору року/цей сезон»)?
Перш за все, майте на увазі, що українська влада надзвичайно добре блокує повідомлення, в що ціляться росіяни, вже не кажучи про те, по чому вони реально намагаються попасти. Таким чином, з українського боку надходить вкрай мало вірогідної інформації. Насправді, в усіх соціальних мережах я нарахував хіба 6-7 відео та фото з «наслідками» російських авіаударів 29 грудня та 2 січня.
Але російські контакти та джерела також знають дуже мало.
Наслідок закономірний: непевність. Утім, деякі висновки зробити таки можна.
А) На відміну від минулого року, тобто осені-зими 2022-2023 рр., коли основними цілями російських ракетних ударів були електромережі та електростанції (тобто «енергетичний сектор»), тепер – тобто принаймні «починаючи з 23 грудня» й «по досі» (тобто по 2 січня) – вони, як видається, таки ставлять собі за мету поцілити по об’єктах української оборонної промисловості.
Б) Дотичними цілями є також важливі командні пункти (або «осередки») ЗСУ, а також авіабази ПС ЗСУ.
Кілька прикладів:
У Києві: 2 січня росіяни заявили, що завдали удару аеробалістичними ракетами «кінжал» (запущеними з бомбардувальників-винищувачів МіГ-31К), намагаючись вразити «великий підземний командний пост», в якому на той час мав знаходитися заступник Головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного.
У Харкові: 29 грудня та 2 січня, як заявляли росіяни, було знищено «завод з виробництва БПЛА» (або «складальний цех») неподалік від міста.
В Одесі: 29 грудня та 2 січня росіяни заявили, що вразили «портові споруди та склади палива».
У Києві: 2 січня, згідно заяв росіян, було вражено/знищено/виведено з ладу дві зенітні батареї NASAMS.
А ще вони заявили, що 31 грудня було завдано ударів по «авіабазах» ПС ЗСУ.
В) Знову ж, для порівняння, я знаю лише один теперішній випадок «удару» – чи будь-якої іншої шкоди – завданих українській енергетичній мережі: 2 січня 260.000 мешканців Києва мали б залишитися без електрики (не маю поняття чи надовго: як завше, буду радий будь-якій інформації). Повідомляли, що причиною цьому був обрив лінії електропередачі… неясно чому: це могла бути російська ракета, українська зенітна протиракета чи уламки будь-якої з них… І незрозуміло, чи то було точне попадання, чи так трапилося випадково (я ще поясню, з яких причин так могло бути).
(До речі, одна з російських ракет забастувала й бабахнула в самій росії, завдавши значної матеріальної шкоди).
3.) Чи дійсно росіяни «цілять по цивільних» в Україні своїми ракетними ударами (як всі про це говорять)?
Вибачте, якщо когось цим розчарую, проте я так не думаю.
Справді й без жодних сумнівів – російські балістичні та крилаті ракети вже забрали життя сотень українців. Знищили цілі родини. Коли така ракета, як, наприклад, Х-22, влучає в житловий будинок… будьте певні, вам би не хотілось таке пережити. Ні вибуху від детонації, ні полум’я, ні тим паче осколків, що розлітаються навколо, чи обвалу будівлі.
«Проблема» в тім, що коли хтось націлює такі важкі (і такі неточні) ракети по військових об’єктах, або «просто будівлях», що пов’язані з військовими об’єктами в населених пунктах (будь то міста, селища, села чи «просто якісь хати бозна-де» ) — мирні жителі потрапляють під удар. Так чи інакше. Вони постраждають або від удару ракети чи заряду боєголовки, або від її уламків після збиття, або ж від ППО, яка цю ракету намагалася збити. Подібне траплялося вже десятки разів у цій війні (і в багатьох попередніх).
Західні військові органи розробили для таких випадків іронічний термін «супутня шкода». «Суттєву супутню шкоду» вважали «неприйнятною» для громадськості під час таких конфліктів, як у Лівії, де Захід володів колосальною повітряною перевагою, що навіть дозволяло окремим пілотам вибирати зручні цілі для атак. Однак це не означає, що шкоди не завдавалося, особливо за останні 10-20 років. Ба більше, варто лише поглянути на реакції суспільства на бомбардування Заходом Іраку чи Сирії за останні 10 років, або на ізраїльські удари по Сектору Газа за останні три місяці, і багато висновків стають вкрай очевидними. Найголовнішим є те, що регулярне завдання «супутньої шкоди» західна громадськість насправді «толерує» (а іноді навіть «вимагає»). А також те, що влада постійно бреше про масштаби цієї шкоди. Якщо маєте сумніви, перевірте веб-сайт www.airwars.org
І коли таку «практику націлювання» західні цивільні та військові органи десятиліттями належним чином не переслідують … (а насправді регулярно покривають)…, то, поклавши руку на серце, запитайте себе: а чому тоді росіян повинна хвилювати «супутня шкода» в Україні?
Інакше кажучи, це все та ж проблема неповаги до діючих міжнародних законів і правил ведення війни. Систематично ігноруючи та навіть підтримуючи їх порушення протягом десятиліть, Захід створює прецеденти для «путінської системи» та їй подібних.
4.) Були запитання про російські ракети Х-22 й те, що українці не можуть їх збити… але й частково по пункту 3 про «супутню шкоду».
Я думав, що вже розглядав цю проблему в окремій статті. Принаймні я пам’ятаю, що за останні два роки писав щось на цю тему і намалював наступну ілюстрацію на основі однієї з радянських інструкцій для Х-22… але зараз не знаходжу тих записів. В усякому разі…
Намалював це кілька років тому для книги, написаної колегою з Великобританії. По суті, це опис призначення Х-22 і її польотного профілю. Пам’ятайте: Х-22Н — це ядерний варіант. Очевидно, що в Україні його не розгортають…
Умовні позначення:
Радар Ту-22
Радіолокаційна система ракети
Попунктне роз’яснення [на зображенні]:
- Наведення на ціль здійснюється РЛС Ту-22 і активною РЛС самої ракети. Відбувається пуск, і літак-носій повертається назад.
- Розблоковуються керуючі поверхні ракети, і запускається рідинний паливний двигун.
- Прискрення під час набору висоти.
- Ракета вирівнюється на висоті 22 500 м, двигун переходить у режим підтримки швидкості, керування за трьома осями здійснюється автопілотом, а за напрямок і дальність відповідає активна радіолокаційна головка самонаведення.
- Висота горизонтального польоту для Х-22Н коливається від 12 000 до 22 000 м під управлінням програмованого автопілоту і активного радіолокаційного самонаведення.
- Двигун вимикається, коли ракета досягає заданого радіолокатором кута й пікірує на ціль під кутом 30°
- Бойова частина детонує під дією головки самонаведення або після механічного контакту з ціллю.
Ідея в тому, щоб ракета типу Х-22, «іскандер» чи «кінжал» могла «перелетіти», «облетіти» і «здолати» будь-який тип ворожого ППО. Вона летить на висоті над зоною ураження більшості ракет типу «земля-повітря». Її швидкість польоту завелика для протиповітряної оборони ворога, або, принаймні майже не лишає йому часу на реагування. Крім того, ця зброя розроблена для влучання у свою ціль на дуже високих (так званих «гіперзвукових») швидкостях.
Остання особливість також означає, що навіть ЯКЩО таку ракету збивають десь над населеним пунктом, вона все одно з великою ймовірністю завдасть певної шкоди. Пряме влучання спричинить «розсипання» снаряду на падаючі уламки зі швидкістю 2-5 махів [2,5-6 тис. км. за годину – пер.]. І шматки ракети (або й, наприклад, ціла боєголовка), які має розбитись об землю, зроблять це з такою силою/швидкістю, що скоріш за все повністю знесуть, скажімо, типовий заміський будинок в Україні.
….або пів висотки….
Кадр із відео від 2 січня, на якому видно падіння палаючих уламків російської ракети над Києвом. Не сумнівайтесь, що така «знищена» ракета спричинила потужний вибух на землі.
Загалом в таких випадках ніхто не знає наперед, куди впаде який уламок. Саме тому цивільним українцям важливо залишатися дисциплінованими і йти до найближчого укриття, коли лунає сигнал повітряної тривоги (і байдуже, якщо це довго чи накладно).
P.S.
Ну і так, свого роду «post scriptum». Ні, у росії не скоро закінчаться власні балістичні та крилаті ракети. Звичайно, ці запаси невеликі, але завдяки низьким темпам західної військової допомоги Україні, а також тому факту, що Захід досі не зміг перешкодити москві отримувати високотехнологічні компоненти для цих ракет з-за кордону (особливо зі США, але також і з ЄС) — московські «вишестоящі органи» тепер мають достатньо часу на відновлення.
Опубліковано 4.01 о 12.00 за Києвом
Переклад: Ярослав Кляшторний, Ростислав Семків, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал тут