Привіт усім!
Сьогодні коротенький звіт, просто щоб наздогнати події трьох-чотирьох минулих днів…
ПОВІТРЯНА ВІЙНА
Схоже, вчора вранці найновіший (із відомих мені) український удар ракетою ATACMS підірвав чимало росіян в аеропорту Токмака. Але детальної інформації поки не маю.
А ще Повітряні Сили України заявили, що сьогодні з самого ранку збили три крилаті ракети наземного базування «Іскандер-К» [Повітряні Сили повідомляли про збиття трьох із чотирьох таких ракет, четверта теж не влучила — перекл.].
БИТВА ЗА ДОНБАС
Кліщіївка та Андріївка… Тривають бої уздовж двох лісосмуг, де українці чотири дні тому просунулися в напрямку Одрадівки: росіяни намагаються стиснути наступ підрозділів ЗСУ одночасними контратаками з півночі й півдня. Українська артилерія жваво завдає їм важких ударів, росіянам це зовсім не подобається.
Курдюмівка… Схоже, українська 28-ма механізована бригада розпочала велику атаку у двох напрямках: з півночі на Зеленопілля та із заходу через Курдюмівку. Бої тривають, про результати наразі не знаю (хоча я так собі думаю, що 28-ма «досить досвідчена», тож якщо розпочала атаку, то знає, навіщо це робить).
Вид на (повністю зруйновану, але тим часом значною мірою “вільну від росіян”) Курдюмівку
Авдіївка… Після того, як 25–26 жовтня росіяни пустили тут за вітром безліч ресурсів усупереч будь-якій військовій логіці, вони вирішили змінити тактику. Якщо раніше намагалися наступати водночас із півночі й півдня, то тепер перейшли до чергування цих атак: одного дня наступають із півночі, а наступного — з півдня.
Проте все їхнє планування поламала контратака українців 24 жовтня: росіян вибили із двох великих польових укріплень на північ від Спартака; їм не тільки довелося знову кинути в бій свої потріпані резерви, щоб стабілізувати лінію фронту в цьому селі, але й потрібно буде тяжко задуматися над тим, що українці робитимуть на цій ділянці фронту далі.
Палаючий російський бронетранспортер МТ-ЛБ з тілами екіпажу та військовослужбовців, яких він перевозив
Не думаю, що ЗСУ захочуть просуватися далеко на південь, але це важливо, тому що росіяни нині дуже швидко вчаться на власних помилках: цього разу їм знадобилося всього 7-10 днів, щоб зрозуміти, що їхній масований наступ на Авдіївку не матиме успіху, тому доведеться вертатися до старого способу «метр за метром», який довів свою ефективність під Бахмутом. Росіяни могли чогось навчитися і від українців із їхнім контрнаступом (хоча б уважніше стежити за лінією фронту).
Читайте також: Євген Дикий: «Вийти з лав ЗСУ можна через цвинтар або інвалідність. Мусимо це виправити»
До речі, як я вже писав у попередньому звіті, ЗСУ ще раніше знову розгорнули тут 47-му механізовану бригаду, а ще в цьому районі перебуває 1-ша танкова. Тому ситуація «неприємна», але стабільна.
ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ
Дніпро [ріка]… Як я вже писав, українські морські піхотинці перерізали трасу між Поймою та Піщанівкою. Пізніше вони також перейшли річку Кринки (північніше) і закріпилися в центрі однойменного села. Отже, ЗСУ мають уже три плацдарми на Дніпрі (на додачу до згаданого ще є під Поймою і Підстепним), Кринський має розмір 3х8 кілометрів.
Питання в тому, де українці могли б відкинути росіян так, щоб збудувати понтонні переправи і перевезти значну кількість важкої техніки?
Сумніваюся, що навіть самі росіяни знають відповідь на це запитання. І вчора українці ще більше все заплутали, атакувавши ВСрф на північний схід від Олешок.
Опубліковано 28 жовтня о 17:00 за Києвом
Переклад: Микола Ковальчук, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Оригінал