Значна частина доповіді премʼєр-міністра Великої Британії Ріші Сунака 11 вересня в Палаті громад щодо його участі в саміті Великої двадцятки була присвячена Україні. Зокрема, першою серед трьох своїх цілей на саміті, які він озвучив перед слухачами в парламенті, було збільшення дипломатичного тиску на Росію та заклик до неї припинити ганебно зривати постачання продовольства в Чорному морі. «На саміті G20 лідери об’єдналися, щоб заявити про “людські страждання”, спричинені війною Путіна. Україна має право експортувати свої товари через міжнародні води, і вони мають моральне право відправляти зерно, яке допомагає годувати світ», — зазначив Сунак.
Попри ці цілі й основний фокус доповіді, результати саміту Великої двадцятки вказують на небезпечні геополітичні тенденції для України. Порозуміння між країнами Заходу та значною частиною країн Глобального Півдня видається дедалі складнішим для досягнення, тож доводиться шукати найбільш прийнятний консенсус, і він нині не на користь ані Україні, ані Європі.
Усі зусилля проти Китаю
Політика Білого дому впродовж останніх років націлена на створення противаги Пекіну та його впливам у світі. Заради цього Вашингтон, здається, готовий заплющувати очі на чимало речей, на які не мала б цього робити демократична наддержава. Зокрема, у червні 2023 року премʼєр-міністр Індії Нарендра Моді здійснив, мабуть, один із найбільш результативних для лідерів Індії візит до США. Утім, уже небагато хто памʼятає, що трохи більш як десять років тому йому відмовили у вʼїзді до цієї країни. Це рішення ґрунтувалося на тому, що Моді, який натоді був головним міністром свого рідного штату Гуджарат, не зумів зупинити серію смертельних заворушень, організованих радикальними індуїстами проти мусульманської меншини штату. Тоді, як пише The WSJ, Держдеп послався на маловідомий американський закон, ухвалений 1998 року, який позбавляє права на отримання віз іноземних чиновників, відповідальних за «серйозні порушення релігійної свободи». Моді тоді був єдиною людиною, якій відмовили у візі до США на підставі цього положення.
Через 18 років на премʼєр-міністра Нарендру Моді чекав один із найтепліших прийомів, хоча рівень демократичних свобод у країні впродовж останніх років (коли керівною є його партія «Бгаратія джаната парті») знизився. Згідно з рейтингом демократичних свобод Freedom House, з 2021 року Індія є «частково вільною», про утиски на релігійному ґрунті в країні чимало говорять протягом останніх років. Водночас упродовж останнього часу загострилася ситуація у відносинах Китаю та Індії. 2020 року вперше за останні 45 років між сторонами вздовж лінії контролю в Гімалаях відбулися перестрілки, Китай також підтримує Пакистан, з яким у Нью-Делі тривалий конфлікт. Крім того, Індію турбує зростання агресивної політики Піднебесної в регіоні. З огляду на це Делі посилює партнерство з демократичними країнами регіону, зокрема Японією.
Читайте також: Харш В. Пант: «В Індії збільшується проблема Китаю, і ця проблема невіддільна від того, як Індія підходить до багатьох питань сьогодні»
Сполучені Штати, звісно ж, також занепокоєні зростанням впливів Китаю, тому готові до співпраці з іншими країнами, навіть заплющуючи очі на порушення демократичних свобод у цих країнах. Хоча варто зазначити, що, за словами Джо Байдена, він порушував цю тему в розмові з Нарендрою Моді під час саміту Великої двадцятки.
Утім, упродовж цього року двостороння співпраця між цими країнами набула значного розвитку. Зокрема, за результатами червневої зустрічі американська компанія Micron Technology, що виробляє чипи пам’яті, збирається інвестувати до $825 млн у перший для цієї компанії в Індії завод зі складання й тестування чипів у штаті Гуджарат. Проте, імовірно, найсерйознішим досягненням тієї зустрічі є угоди у сфері оборони. Інша американська компанія — General Electric — підписала меморандум про взаєморозуміння з Hindustan Aeronautics Limited щодо виробництва двигунів для винищувачів для ВПС Індії. Крім того, Міністерство оборони Індії схвалило закупівлю американських озброєних безпілотників MQ-9B SeaGuardian (різновид безпілотника Predator), якими нині володіють лише деякі союзники США. Також під час тієї зустрічі домовилися про розширення стратегічної технологічної та оборонно-промислової співпраці.
Власне, зустріч Джо Байдена та Нарендри Моді на полях саміту G20 за відсутності Сі Цзіньпіна ще раз підкреслила попередні домовленості. У спільній заяві, опублікованій на сайті Білого дому, ідеться про те, що країни посилюватимуть співпрацю в напрямку «побудови стійких глобальних ланцюжків постачання напівпровідників», а також про співпрацю у сфері науки й технологій. На відміну від спільної заяви після двосторонньої зустрічі в червні, у цій ні слова про Україну. Вочевидь, тому що, як зауважив раніше в інтервʼю Тижню індійський політолог Харш В. Пант, для Індії саміт G20 — це платформа для розвʼязання геоекономічних, а не геополітичних питань. Однак ці та попередні заяви Білого дому свідчать про те, наскільки важливою для США сьогодні є співпраця з Індією як країною, що може конкурувати з Китаєм за вплив у регіоні. Це, вочевидь, і вплинуло на готовність не лише США, а й інших країн Великої двадцятки підписати фінальне комюніке з настільки «розмитими» формулюваннями в контексті російської агресії проти України. «Результат, очевидно, показує тверду рішучість Індії не ставати на чийсь бік у війні, але надзвичайним є те, що більшість країн G20, які виступають проти загарбницької війни Росії, були настільки готові до того, щоб їх задушила меншість, яка воліє не бачити того, що відбувається», — відреагував на такий результат глобального форуму у своїй колонці оглядач The Guardian Патрік Вінтур. У своїх промовах під час сесій Великої двадцятки Нарендра Моді підкреслював, наскільки ця єдність і згода підписати фінальну декларацію важливі для «світу як однієї сімʼї» (що було гаслом головування Індії в G20) і блага тих, кому в ньому найважче живеться, — країн глобального Півдня: «Нам треба перейти від “я” до “ми” для творення, інновацій і життєздатних рішень… Це означає думати про ціле, виходячи з власного “я”», — заявив він, привітавши своїх дипломатів із досягненням порозуміння заради підписання фінальної декларації. Водночас благо України випадає тут з індійського світогляду.
Боротьба за Глобальний Південь
Попри всі зусилля західних країн, образа багатьох країн глобального Півдня на багаті країни Півночі лише посилюється. Період пандемії та частковий провал вакцинної дипломатії в цьому напрямку лише посприяв цьому фактору. А втім, Росія та Китай зуміли заповнити прогалини через інформаційно-пропагандистські кампанії в цьому напрямку й власну вакцинну «дипломатію» та у випадку Росії «підтримку» добривами чи фінансами. На саміті в Нью-Делі країни-учасники знову намагалися впливати на цю ситуацію: Джо Байден разом із президентом Світового Банку Аджаєм Банґою пообіцяв більше фінансування для країн, що розвиваються. Африканський Союз прийняли до Великої двадцятки. Індія ж, з огляду на те, що такі зміни відбуваються під час її головування, намагається позиціювати себе як альтернативного, сильного гравця, що сам є частиною Глобального Півдня.
Ще однією угодою, яка вказує на намагання Вашингтона посилити звʼязок та співпрацю з країнами регіону, є угода щодо транспортної мережі між Індією, Європейським Союзом, Саудівською Аравією, Ізраїлем та іншими країнами Близького Сходу. Джо Байден назвав цю ініціативу «регіональною інвестицією, яка змінює гру». Водночас сама презентація цієї угоди була свідченням того, що Вашингтон готовий відходити від своїх попередніх принципів, якщо бачить нові, важливіші для нього виклики, яким нині є Китай. Угоду закріпили потрійним рукостисканням між Джо Байденом, Нарендрою Моді та спадковим принцом Саудівської Аравії Мухаммедом ібн Салманом, якого Байден називав «парією» напередодні останніх американських виборів.
Читайте також: Індія: Найбільша демократія між шальками терезів
Те, що США готові нині відходити від своїх попередніх принципів заради протистояння Китаю та вбачають у ньому найбільшу небезпеку, на жаль, не є позитивною тенденцією ані для України, ані для Європи. Адже від нашої безпеки так чи інакше залежить безпека та спокій країн, що розташовані на захід від наших кордонів. І хоча дехто не хоче часом цього визнавати вголос, утім, усе одно має розуміння цього факту. Якщо США сконцентруються на протистоянні з Китаєм, Росія вестиме далі свою гібридну війну в Європі ще більш агресивно за підтримки того ж таки Китаю.
Проба ґрунту заради «компромісу» на саміті G20 означає лише те, що таких спроб тепер буде більше, а отже, Україні варто вчитися грати в цю гру також і, зокрема, самій шукати більше точок дотику з країнами Глобального Півдня.