Більшість світових медіа роблять акцент на тому, що нинішня подія відбувається у тіні геополітичних протиріч. Зокрема, американська The WSJ ознакою цього вважає той факт, що «лідери Китаю та Росії залишаються цьогоріч вдома, а США прагнуть зміцнити зв’язки з Індією як противагу Пекіну». Попри те, що дружина американського президента Джил Байден отримала позитивний тест на коронаавірус, Джо Байден вирушив до Індії і сьогодні вже приземлиться в Нью-Делі.
«Напередодні поїздки офіційні представники Індії та США підкреслили, що вони зосередяться на питаннях зміни клімату та економіки, а помічники Байдена пообіцяли тиснути задля змін на міжнародні фінансові установи, щоб ті краще обслуговували країни, що розвиваються», — пише The WSJ.
Американське видання також звертає особливу увагу на відсутність лідера Китаю — Сі Цзіньпіна, адже з часу свого обрання у 2013 році він відвідував кожен саміт Великої Двадцятки. Індійський дослідник, професор Королівського коледжу в Лондоні, Харш Пант в коментарі виданню каже, що «відсутність Сі та Путіна на саміті поставить у центр уваги американсько-індійські зв’язки та зміни у відносинах Нью-Делі із Заходом».
Також чимало уваги медіа приділяють самій країні-господарці саміту — Індії. «Господарювання Індії під час цьогорічного саміту G20 цими вихідними продемонструє зростання її сили. Але розкольницька релігійна політика її лідера загрожує її піднесенню», — пише The New York Times. Видання зазначає, що Моді як найвпливовіший лідер країни за останні десятиліття, намагається зробити все, аби провести історичні трансформаційні зміни в країні.
Читайте також: Харш В. Пант: «В Індії збільшується проблема Китаю, і ця проблема невіддільна від того, як Індія підходить до багатьох питань сьогодні»
«З одного боку, він намагається перетворити Індію на розвинену країну і стати дороговказом для тих, хто не має голосу в світі, де домінує Захід. Ця країна, яка зараз є найбільш населеною у світі, має найбільшу економіку, що швидко зростає, володіє цифровими технологіями і переповнена молодими працівниками, які прагнуть працювати. Це також зростаюча дипломатична потуга, яка прагне скористатися тертями суперництва між США і Китаєм як наддержавами», – зазначає видання, — «З іншого боку, Моді поглиблює розломи в індійському суспільстві, посилюючи кампанію з перетворення надзвичайно різноманітної країни, делікатно об’єднаної світською конституцією, на індуїстську державу».
Британська The Guradian пише, що запрошення, яке Індія надіслала лідерам країн-учасниць для урочистого обіду породило спекуляції про те, що країна може змінити назву. Учасникам надіслали запрошення на обід із премʼєр-міністром Бгарат.
«Сам Моді зазвичай називає Індію Бгарат, це слово походить із стародавніх індуїстських писань, написаних на санскриті, і є однією з двох офіційних назв країни згідно з її конституцією», – пише видання.
Автори матеріали також відзначають, що уряд прем’єр-міністра Нарендри Моді тривалий час працював над вилученням символів британського панування з міського ландшафту Індії, політичних інституцій та історичних книг, але зміна назви країни може стати «найбільшим кроком» у цьому напрямку.
В самій Індії неоднозначно реагують на особливу підготовку країни до саміту та очікування від цьогорічного головування у Великій Двадцятці. «Перебільшення Нью-Делі ротаційного головування у G20 показує, що там не зрозуміли його обмежень. Якщо лідери Індії вірять в усю свою риторику, це може бути небезпечно», – пише у своєму матеріалі для індійського видання The Print професор міжнаррдних відносин університету Джавахарлала Неру Раджеш Раджаґопалан.
«Незважаючи на всю риторику про багатополярність, індійські лідери знають, що Індія не зрівняється з Китаєм чи США, двома основними світовими державами сьогодні.
Індія стає все ближчою до США та їхніх союзників з очевидної причини: якщо сутички вздовж лінії кордону між Індією та Китаєм переростуть у стрілянину, Нью-Делі знадобиться їх підтримка. Необхідність збереження партнерства США означає, що антизахідні протести Індії звучатимуть лицемірно, особливо порівняно з Китаєм.
Інша заявлена мета саміту G20, сприяння «одній землі, одній сім’ї, одному майбутньому», є ще більш сумнівною. Ця риторика нагадує мрію Джавахарлала Неру про «єдиний світ». Коли Неру запропонував це, холодна війна тільки починалася, і вона посилилася протягом 1950-х років. Його повна неспроможність зрозуміти міжнародні політичні реалії зробила ці зусилля, у кращому випадку, донкіхотськими», – пише індійський дослідник