По-перше, Кріс Гемсворт був і є неймовірно привабливим чоловіком. На нього просто приємно дивитися, навіть коли він грає такого картонного та нецікавого героя, як Тайлер Рейк. Гемсворт навіть цій ролі додає необхідної харизми. Як це взагалі сталося? Він був таким нудним та непримітним у першому «Торі», аж тут йому змінили зачіску, і виявляється, що він просто бог сексапілу?
По-друге, у цьому фільмі неймовірний екшн. Особливо та величезна сцена, що триває 20 хвилин та знята єдиним дублем. У першому фільмі теж був довгий дубль, але він здавався невиправданим із погляду драматургії. Вони наче зробили його просто тому, що нині популярно так робити. Але в другому їм удалося підкріпити дубль сюжетом. Бо протягом нього відбувається, власне, уся евакуація. І кілька разів, коли здається, що сцені вже нікуди загострюватися, раптом трапляється щось просто божевільне. Як тоді, коли героям треба пройти через повний в’язнів двір. Або коли вони сідають до автомобіля. Або коли вони опиняються на потязі, який бере штурмом бандитський спецзагін (не питайте). Це реально зносить дах, маємо віддати їм належне.
Тому нам трохи сумно, що все це й досі пише Джо Руссо. Він наче поставив собі мету зробити екшн-фільм без жодного стилю або особистості. Сценарій нудний, герої пласкі, діалоги працездатні, але не більше. Коли на екрані не відбувався екшн, нам було нудно, бо дивитися нема на що, окрім красивої мармизи Кріса.
Читайте також: «Людина-павук: Крізь Всесвіт»: посібник з того, як касово плести павутину
Хтось у твіттері вже пожартував, що фільми серіалу «Евакуація 2» — це як бойовики зі Скоттом Едкінсом, але з великим бюджетом. Хто не знає, Едкінс — миловидий британець, що багато знімався в другорядних бойовиках, із яких найвідоміша серія — «Незаперечний». І за рівнем розробки сюжету та драматургії «Евакуація 2» на рівні бойовиків з Едкінсом. Саме тому дивує, із якими серйозними сурлами тут усе розігрується. І весь час хочеться сказати: чоловіче, тебе покликали в «Марвел», бо ви з братом запиляли гарний комедійний серіал. Що трапилося? Де ви поховали почуття гумору? Воно зникло разом з армією Таноса, коли Тоні Старк клацнув пальцями?
Джо Руссо, мабуть, реально думає, що пише щось геніальне, бо багато часу приділили сценам «драми» між героями. Але ці герої нудні. Наприклад, головному лиходієві постійно намагаються додати характеру. Ось показують, як йому сумно, що Кріс убив його брата, і як він втрачає самого себе через помсту. Але злодій від початку нецікавий! Він просто до абсурду злий покидьок, якому начхати на своїх і чужих, і він тупо хоче всіх повбивати. І сцени з ним містять такі тупі кліше, як «лиходій убиває свого найкращого лейтенанта, коли той зазначає, що вони програють».
В екшн-сценах гумор деінде проблискує. Коли Кріс убиває кількох людей за допомогою спортивних тренажерів, це ж до гикавки смішно. Чому в решті стрічки немає і натяків на такий от довбанутий чорний гумор? Чому воно все таке просте й банальне? Останнім часом ми дивилися багато індійських бойовиків (не те щоб найвищого ґатунку, не таких, про які ми писали в одному з минулих випусків), то навіть у тих другорядних фільмах лиходії не такі одновимірні, а герої не такі дуболоми (однак про це далі).
Треба віддати належне кастингу: вони знайшли колоритних акторів на всі ці ролі. То чому ж їм не дали жодних сцен розкриття характеру? Шекспіра тут ніхто не вимагає, дайте щось на рівні того білявого німця в «Міцному горішку» або тих імпозантних дядьків, яких зазвичай грає Пракаш Радж.
Друга велика проблема сюжету в тому, що їм треба було закінчувати фільм після тієї 20-хвилинної екшн-сцени, бо протягом неї вони фактично розіграли весь основний сюжет. Тобто є сім’я в грузинській в’язниці, і її треба витягти звідти. Наші герої — це Тайлер Рейк (Кріс Гемсворт) та його спецзагін бійців. Проти них — голова грузинської мафії, його приватна армія, усі злочинці в’язниці та корумпована поліція. Протягом цієї екшн-сцени Тайлер успішно рятує сім’ю, убиває голову мафії та зі своїм загоном перемагає в гонитві з усіма Збройними силами Грузії. Сюжет технічно закінчився. Тож що відбувається далі? У голови мафії є брат, у нього є своя приватна армія покидьків, і вони знаходять Рейка з його загоном та намагаються їх убити. І тепер Рейку й команді треба знов евакуювати сім’ю. Тобто ми просто повторюємо конфлікт. Довжезна екшн-сцена була настільки чудовою, що, на наш погляд, після неї можна було більше не робити екшну. От серйозно, нехай би решту фільму Рейк та команда просто відпочивали після цієї пригоди. Це було б реально оригінально та цікаво. Ось тут Джо Руссо здивував би нас, поламавши шаблон.
Найприкріше те, що стало з характером Тайлера Рейка. Так, він теж доволі плаский, але в першому фільмі в нього є притомна арка персонажа. Вона починається з того, що після смерті дитини й розлучення з дружиною він відверто шукає смерті, виконуючи неможливі військові операції та впиваючись адреналіном. Але, евакуюючи сина індійського кримінального дона, він потроху прив’язується до хлопця, між ними формується щось на кшталт батьківсько-синівських стосунків, бо рідний татуньо в хлопця, чесно кажучи, не зразок для наслідування. Зрештою, Тайлер уже не намагається самовбитись об ворога, а свідомо жертвує собою заради підлітка, до якого встиг прив’язатися.
Читайте також: «Одержимість»: серіал про те, як зробити занудним навіть БДСМ
До речі, ви помітили, як цей патерн зустрічається дедалі частіше? Типу суворий, поламаний життям чоловік із брутальною професією раптово опиняється пов’язаний із якоюсь дитиною, спершу суто професійними міркуваннями, а потім уже й особистими, аж поки їхні стосунки не переростають у щось на кшталт батьківства? «Відьмак», «Мандалорець», «Останні з нас», хто більше? Навіть у «Сірій людині» спробували розіграти цю карту. Кінець ліричного відступу.
Так от, у другій частині «Евакуації» з характером Тайлера зробили найгірше, що може зробити сиквел: його обнулили. Тайлер знову, як і на початку першого кіно, похмурий чувак, який сумує за дитиною та не бачить сенсу життя. Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову. А щоб дати йому якусь мотивацію, нам повідомляють, що він РАПТОВО — пищ-пищ — був одружений на грузинці, і, власне, Кетеван з дітьми, яких він витягає, — це сестра його колишньої та його, можна сказати, племінники. І він чудово шпрехає грузинською.
І це робить усю ситуацію зі зламом тюряги неймовірно тупою, тому що в Тайлера, виявляється, весь час був засіб зробити це тонше — наприклад, інфільтрувавшись у банду свояка та продавши його братові ідею втечі. Тоді б йому не довелося відбиватися від цієї банди — принаймні допоки Зураб не зрозумів би, що свояк кинув його через коліно. Або ні, допоки він не домовився б із Зурабом, що той здобуде волю для Давита, а натомість Кетеван і діти отримають свободу від неймовірно херового чоловіка та батька.
Навіть не довелося б жертвувати 20-хвилинним видовищним махачем, бо можна було б розрулити ситуацію так, щоб в останню мить, скажімо, Давит психонув, спробував убити Кетеван, Тайлер, захищаючи Кетеван, його вбив, і далі все за планом. Ну або Зураб виявився б патріархальною сволотою (якою він, власне, і є) і зі свого боку вирішив кинути Тайлера, щоб відібрати в нього племінників.
Але ні. Тайлер тупо пре навпростець, зламуючи в’язницю. До речі, там він кричить на в’язнів англійською, хоча міг би гаркнути й грузинською, щоб їм було зрозуміло. Не здогадався.
Тобто весь сюжет побудований на тому, що Тайлер раптом затупив після поранення. Ну, може, його мозок постраждав від нестачі кисню, коли той мало не потонув. Але знаєте, як називається сюжет, що будується лише на тому, що персонаж поводиться, як ідіот? Правильно, ідіотський сюжет.
Окремо прикро за репрезентацію Грузії. Авжеж, Грузія — це така країна, де кримінальний авторитет може заширяти міністра вилами, і ніхто навіть не почухається. А в’язниця в Грузії схожа на концтабір, одружений на помийниці, де в’язні сплять надворі просто на землі. Ні, ми знаємо, де Джо Руссо брав ідеї щодо грузинських в’язниць, і так, там доволі паскудно, але навіть там не можна спати надворі та мати собі в камері дружину з дітьми. Навіть за Індію не було так прикро, бо самі індійці в бойовиках показують країну лютим царством криміналу.
Читайте також: У липні в Києві відбудеться фестиваль «Лінія іспанського кіно»
Проте варто зазначити, що в ролях грузинів знімалися справжні грузини, які розмовляли справжньою грузинською, і навіть Гемсворт дуже переконливо ламав язика об грузинські приголосні.
Усе ж хочемо сказати, що «Евакуація 2» нам радше сподобалася. Так, ми не упускаємо нагоди попащекувати на Руссо, але фільм загалом прийнятний. Якщо вам хочеться крутого екшну — ви будете задоволені. Загалом 2023-й уже вдалий рік для старомодних бойовиків: вийшли «Патаан», «Джон Вік 4», «Бок Сун має померти» і незабаром має бути нова «Місія неможлива». «Евакуацію 2», на щастя, можна додати до цього списку.