«Усі війни високої інтенсивності врешті-решт закінчуються, і агресивна війна Росії в Україні теж колись закінчиться. Коли це станеться – чи то в результаті перемоги, чи то взаємного виснаження, чи то замовкнуть гармати, чи то певною мірою триватимуть бойові дії вздовж статичної лінії фронту – Заходу потрібен план дій для стримування майбутньої російської агресії. Він повинен переконатися, що це не буде повторенням 2014 року, коли Росія призупинила своє вторгнення в Крим і на Донбас, готуючись до повномасштабної війни. Цього разу не повинно статись повторення війни через кілька років», – пише на шпальтах видання Foreign Policy Франц-Штефан Гаді, старший науковий співробітник британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Institute for Strategic Studies).
На думку експерта, наразі існує чотири шляхи не просто призупинити війну, але й запобігти повторному російському нападу:
- Україна може стати повноправним членом НАТО, на якого поширюватиметься стаття 5 Північноатлантичного договору;
- Україна могла б отримати новий статус в НАТО, який передбачав би фактичну інтеграцію ЗСУ з військовими силами Альянсу без положення про колективну оборону, передбаченого статтею 5.
- Україна може підписати двосторонні гарантії безпеки з окремими країнами, які зобов’язуються прийти на допомогу в разі війни
- Захід може перетворити Україну на «колючого дикобраза», озброєного завдяки масованій західній підготовці та іншій підтримці настільки, що для Росії буде майже неможливо його «проковтнути».
Франц-Штефан Гаді зазначає, що всі ці варіанти не є взаємовиключними, і що кожний з них так чи інакше передбачатиме переозброєння України. Проте, на думку експерта, «лише чітка, цілеспрямована стратегія дикобраза, ймовірно, буде як політично здійсненною, так і справді здатною стримувати Росію».
Гаді зазначає, що, по-перше, серед країн НАТО досі нема консенсусу щодо вступу України до Альянсу. По-друге, новий статус фактичної інтеграції в НАТО без гарантій за статтею 5 може «спровокувати подальшу російську ескалацію, але водночас залишити Україну невизначеною щодо конкретної військової допомоги, яку вона отримає в разі війни». По-третє, гарантії безпеки з боку західних держав без конкретних військових зобов’язань були б неприйнятними для України з аналогічних причин. «Вона вже обпеклася на Будапештському меморандумі 1994 року, в якому Великобританія, Франція, Росія і США зобов’язалися гарантувати безпеку і кордони України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї, яку він успадкував від Радянського Союзу. Хто повірить Сполученим Штатам цього разу, не кажучи вже про Францію чи Німеччину, що вони втрутяться?», – міркує Гаді.
Читайте також: Ця війна з Росією закінчиться. Але чи буде наступна?
«Таким чином, єдиною практичною політикою стримування Росії після припинення вогню є допомога у перетворенні України на грізного військового дикобраза із загартованими, смертоносними голками. – пише Гаді. – Це має зробити ядро групи країн, що координуватиме свої дії під егідою Сполучених Штатів. Для України стратегія дикобраза означає утримання економіки на військовому рівні для виробництва озброєнь, підвищення рівня технологій озброєнь до стандартів НАТО та утримання потужної армії в довгостроковій перспективі».