Британським відповідником церемонії «Оскар» є BAFTA, організатори якої — Британська академія телебачення і кіномистецтва — встрягли у драму, яку самі ж і спричинили навколо росіян-убивць, героїчних журналістських розслідувань, слабкодухих королівських осіб і жалюгідних політиків.
Переможцем у категорії «Найкращий документальний фільм» щорічної премії, церемонія нагородження якої відбулася 19 лютого, стала стрічка російського опозиційного активіста Алексєя Навального. Зірка стрічки — Христо Ґрозев, провідний журналіст, чиї розслідування публікуються незалежним інтернет-виданням Bellingcat, що сприяло викриттю російської ударної групи, що провалила вбивство Навального у серпні 2020 року. У грудні Кремль оголосив Ґрозева в розшук за розповсюдження «фейкових новин» про армію; тож кілька тижнів тому журналіст мусив тікати з рідного Відня, оскільки австрійська влада не здатна захистити його від кілерів.
Нещодавно BAFTA, посилаючись на лондонську поліцію, повідомила, що Ґрозев і його діти становлять «небезпеку для громадськості», тому краще їм не з’являтися. Не отримав запрошення і російський опозиціонер Роман Доброхотов. Безхребетне хамство BAFTA спричинило фурор. Алісія Кірнс, глава Комітету із закордонних справ Палати представників, як завжди, слушно зазначила, що поліція має виганяти російських убивць, а не відомих журналістів.
Читайте також: Зупинити плутократів — врятувати Велику Британію
Та найбільший резонанс викликав ветеран захисту прав людини Пітер Тетчелл, коли заявив, що заборону запровадила служба безпеки принца Вільяма. Спадкоємець британського престолу був зірковим гостем церемонії. Проте королівські особи відмовлялися взяти участь, якщо на заході будуть присутні суперечливі відвідувачі.
Цей випадок — фарс, трагедія і містерія. Таке вето з боку королівської охорони не вкладається в голові. Вони мають виконувати свою роботу. Хіба не можна було посилити охорону? Чому британська влада не здатна захистити таку відважну і впливову людину, як Ґрозев? Нечуваним є той факт, що уряд не втрутився, щоб вирішити проблему, а натомість виставив себе боягузливою й неорганізованою інституцією. Якщо загроза була реальною, правильним реагуванням було б запросити Ґрозева з родиною в Британію як офіційних гостей і вигнати ще кількох дипломатів із російського посольства.
Та це ще не все.
Минулого тижня іранський міжнародний телеканал у Лондоні заявив, що «внаслідок суттєвої ескалації погроз від іранського режиму і з огляду на пораду лондонської міської поліції» вони переїжджають у Вашингтон. Це сталося після арешту австрійця чеченського походження, якого піймали на нібито стеженні за головним офісом опозиційного каналу в Чизвіку — у передмісті на заході Лондона. Переїзд начебто тимчасовий; британська влада намагається знайти інше місце, яке легше охороняти. У відповідь на попередню погрозу в листопаді перед студією розташували бронетехніку й озброєних поліцейських. Поліція також стверджує, що минулого року було викрито 15 змов, покликаних залякати і змусити іранських дисидентів замовкнути.
Читайте також: Пси війни
Однак Велика Британія не захистила Александра Литвиненка (кремлівські злочинці отруїли його полонієм 2006 року) і Сергєя Скрипаля (жертва отруєння нервовим агентом 2018 року). Величезна кількість інших критиків Кремля померли загадковою смертю на тлі байдужості й некомпетентності на офіційному рівні. На карту поставлено нашу репутацію, а також мій спокійний сон. Я посідаю п’яте місце в рейтингу «русофобів», опублікованому російською державною телекомпанією RT 2017 року. Тоді я з цього посміявся. А тепер уже не до сміху.
Ґрозев зараз у Північній Америці. За його словами, коли західне суспільство піддає остракізму таких людей, як він, це допомагає росіянам не зважати на критиків. Британські політики люблять сміливо висловлюватися про Україну, а от із загрозами всередині своєї країни гірше дають раду.