Усім привіт!
Як бачите, ми ґрунтовно оновили наш сайт. Трохи забіжу наперед: невдовзі буде ще одне значне оновлення. Також нагадаю про наш окремий франкомовний проєкт, який ми запустили у вересні. Після початку повномасштабної війни сталися зміни і в нашій команді – про тих, хто сьогодні створює «Тиждень», можна почитати тут. Випереджаючи можливе питання, скажу, що друкована версія досі не виходить з об’єктивних причин. Складні часи потребують складних рішень.
Але деякі речі залишаються незмінними.
Перше. «Тиждень» був і залишається незалежним виданням. Ми не обслуговуємо жодні політичні сили чи бізнесові групи, не друкуємо «джинсу» й не займаємося «заказухою». Наш головний ресурс – довіра наших читачів. Для тих, хто хоче підтримати нас гривнею, ми маємо патреон (панове патрони, дякуємо вам!). Але спочатку не забудьте задонатити на потреби ЗСУ.
Друге. Незалежність не значить безсторонність. Ми маємо власну світоглядну позицію, котра визначає наші погляди. Між собою ми називаємо це філософією здорового глузду, а для зовнішньої аудиторії ми використовуємо термін «консерватизм». Так, навколо цього терміна сьогодні ламається немало списів і клавіатур, але ми наполегливо працюємо над тим, щоб внести в це питання якомога більше чіткості.
Третє. Ми прагнемо говорити про те, що визначатиме порядок денний, а не ганятися за сенсаціями сьогодення. Саме тому ми свідомо вийшли з новинарної гонки. Із тим, щоб сповіщати читачам останні новини, чудово дають раду наші колеги за цехом. Ми натомість прагнемо роздивитися те, що є фундаментальним сьогодні, і те, що стане важливим завтра. Так, через це ми часом виглядаємо диваками, які «не в тренді». Але оглядаючись назад, ми впевнюємось, що робимо все правильно. Обкладинку одного з випусків 2008 року («Наступною буде Україна») згадують тепер як пророчу, хоча тоді нас називали параноїками. Сьогодні про можливий розпад Росії говорять в усьому світі, а контури цього розпаду ми почали шукати ще у 2008-му, хоча тоді ця тема вважалася несерйозною. Зрештою, ми були дуже раді, що після 24 лютого розмови про російський імперіалізм та колоніалізм стали інтелектуальним мейнстримом. Отже, ми не дарма писали про це багато попередніх років.
Вище я багато разів вжив займенник «ми», що потребує роз’яснення. «Тиждень» – це продукт колективної творчості цілої спільноти людей. Це 15 років праці, пошуку, спроб і, звісно, помилок, яких завжди було менше, ніж досягнень. Ті, хто створюють «Тиждень» сьогодні, стоять на міцному інтелектуальному фундаменті, закладеному попередніми командами. Дякуємо вам, колеги!
Також дякуємо позаштатним авторам і фрілансерам, які перебувають в орбіті «Тижня». Ваш внесок неоціненний, і ми щиро вас любимо, правда. Усіх.
І, звісно, дякуємо нашим читачам. Ми працюємо для вас. Тому не перемикайте, далі буде ще цікавіше!
З повагою,
Максим Віхров і команда «Тижня»