Пітер Оуборн у своїй колонці для The New York Times критикує не лише Ліз Трасс, але загалом Консервативну партію. Торі керували Великою Британією більшість часу упродовж останніх двохсот років. Бенджамін Дізраелі, Вінстон Черчіль та Марґарет Тетчер – були славними лідерами для своєї країни та партії. «Протягом більшої частини того часу консерватори були синонімом здорового глузду, фінансової тверезості та обережного прагматизму», – пише Оуборн, — «Більше ні. Сьогодні консерватори є синонімом хаосу». Ліз Трасс, на думку Оуборна, має нести свою частку провини. Однак важливіше інше: «Трасс є симптомом, а не причиною хронічної кризи управління Британією, яка перетворила країну, колись шановану в усьому світі, на всесвітнє посміховисько», – вважає публіцист.
Нині Велика Британія переживає, ймовірно, найбільшу економічну, політичну та конституційну кризу з часів Другої світової війни. Про це пише не лише Оуборн, але й інші журналісти та оглядачі. Саме тому, він вважає, що Великій Британії потрібні не вибори всередині Консервативної партії, а загальні вибори. За звичайних умов, вони мали б бути через два роки.
Читайте також: Ліз Трасс подала у відставку після 45 днів на посаді глави уряду Британії. Як і з кого обиратимуть нового прем’єра
Міжнародна оглядачка німецького видання Die Welt Штефані Больцен, як і чимало аналітиків у ЄС, вбачає корені нинішньої нестабільності британської політичної системи у Brexit. Свою колонку вона так і назвала – «Ціна Brexit-ідеології».
«Сполучене Королівство та його інститути традиційно шануються на континенті», – пише Больцен, — «Проте після голосування за Brexit у 2016 році поважний Вестмінстерський палац перетворився на божевільню. П’ятий прем’єр-міністр за шість років переїде на Даунінґ-стріт, 10 найближчими днями – саме стільки федеральних канцлерів Німеччина мала за останні 50 років».
На думку оглядачки, раптом стало зрозуміло, що Brexit це більше, аніж від’єднання від ланцюгів Брюсселя. «Це стало відданістю доктрині, згідно з якою національна держава є панацеєю, а вільна влада ринку є відповіддю на будь-яку економічну кризу», – зазначає вона. З 2016 року Консервативна партія є відданою ідеології Brexit, але ця ідеологія, як вважає Больцен, є порожньою: «Це жменька розумних гасел, які, на прикрість для британської нації, застрягли там надто довго. Вражаючий провал Ліз Трасс є яскравим прикладом цього».
Читайте також: Залізна леді 2.0? Чого чекати Україні від нової премʼєр-міністерки Британії
Колумніст The Washington Post Юджин Робінсон вважає, що відставка британської премʼєрки – це попередження для популістів в усьому світі. Як і Больцен Робінсон чимало вини у нинішній ситуації у Сполученому Королівстві вбачає у Brexit.
«У британській політиці сьогодні всі дороги ведуть до Brexit. Як і багато хто в Консервативній партії, Трасс спочатку виступала проти ідеї виходу Великобританії з Європейського Союзу. Але після того, як у 2016 році виборці незначною кількістю голосів проголосували за Brexit, вона зробила те, що зробили Джонсон та багато інших торі, і стала палкою прихильницею Brexit, критикуючи ЄС», – нагадує читачам Робінсон.
Нині ж жодна із обіцяних тодішніми політиками переваг Brexit не є реалізованою, а Великій Британії в цілому важче, ніж країнам ЄС долати економічні потрясіння пандемії COVID-19 та російської війни проти України. «У пунктах пропуску стоять довгі черги, які навіть стоїчним британцям важко витримати. Країна стикається з нестачею робочої сили, особливо в таких сферах, як сільське господарство та охорона здоров’я — це відносно низькооплачувані робочі місця, які раніше заповнювали працівники з Польщі, Румунії та інших країн ЄС», – пише оглядач.
Читайте також: Між двох лих: ані Сунак, ані Трасс не надихають виборців у Великій Британії
Британське видання The Times вийшло із великою статтею «Боріс Джонсон зважує можливості повернутися». Газета пише, що він націлений на незвичайне політичне повернення, кинувши виклик у боротьбі за лідерство у Консервативній партії після відставки Ліз Трасс Ріші Сунаку та Пенні Мордонт.
«Через шість тижнів після відходу з посади колишній прем’єр-міністр попросив союзників, донорів і команду, яка допомогла йому виграти загальні вибори 2019 року, провести його кампанію для повернення на Даунінґ-стріт, 10», – йдеться у статті. Однак повернення Джонсона може ще більше розколоти Консервативну партію. The Times, з посиланням на одного із парламентарів пише, що принаймні три його колеги готові вийти з партії, лише б не працювати під керівництвом Джонсона.
Нового премʼєр-міністра Сполучене Королівство отримає вже за тиждень. Процедура відбудеться за «скороченим графіком, розробленим, щоб заспокоїти ринки після потрясінь прем’єрства Трасс, яке є найкоротшим в історії». Станом на вечір четверга, за даними The Times, у Джонсона було двадцять прихильників. «Він сказав друзям, що вірить у те, що зможе дати поштовх торі, і стверджує, що єдиний кандидат, який має мандат на лідерство, враховуючи його перемогу на загальних виборах у 2019 році. Він вірить, що зможе виграти голосування членів партії», – пише видання.
Інше британське видання The Telegraph пише, що союзники Боріса Джонсона «впевнені, що він зможе заручитися підтримкою 100 депутатів-торі, які йому потрібні, щоб потрапити до бюлетенів для голосування на заміну Ліз Трасс». Кандидати мають час до 14.00 у понеділок, інакше їхню кандидатуру не розглядатимуть. Такий виборчий поріг, як зазначає видання, означає, що у бюлетені буде не більше трьох кандидатів.
«Частина депутатів від торі, зокрема в постіндустріальних частинах північної Англії, які вперше проголосували за консерваторів три роки тому, досі вірять, що Джонсон найкраще підходить для того, щоб допомогти їм зберегти свої місця», – пише Politico. Водночас деякі представники консерваторів також побоюються, що повернення експремʼєра може «остаточно розколоти партію».
«За Боріса партія розірве себе на шматки», — прокоментував Politico можливе премʼєрство Джонсонаодин із депутатів, який раніше був лояльним до нього: «Депутати вже кажуть, що підуть у відставку, покинуть посаду, або перейдуть до іншої. Це так просто не минеться».