Люди на Заході зациклюються на видимій пропаганді Кремля, особливо на наявній англійською та зрозумілими нам мовами. Однак інформаційна війна, тобто свідоме підкидання «фейкових новин», дезорієнтуючий тролінг і цілеспрямоване використання ботів — це лише один, помітний елемент широкого арсеналу Росії. Про це на сторінках Тижня пише автор британського видання The Economist Едвард Лукас.
Він перерахував ще 19 таких тактик:
1. Цілеспрямоване використання корупції;
2. Кібератаки, спрямовані проти конфіденційності, цілісності та доступності інформації, що зберігається в комп’ютерних системах країни-жертви;
3. Дипломатичні ігри «поділяй і володарюй», покликані послабити багатосторонні правові організації й створити враження, ніби країна-жертва ізольована й беззахисна;
4. Експлуатація економічних, етнічних, мовних, регіональних, соціальних та інших розколів;
5. Економічні санкції, зокрема обмеження на імпорт, експорт і транзит товарів;
6. Припинення поставок енергоресурсів, зокрема природного газу;
7. Нагнітання паніки щодо фінансової ситуації;
8. Використання історії, щоб заплямувати репутацію країни-жертви й приховати злочини Кремля;
9. Таємні інформаційні операції, зокрема хакерські атаки й оприлюднення виявленої інформації, як це відбувалося під час президентських виборів у США та Франції;
10. Зловживання міжнародною правовою системою, зокрема використання «червоних повідомлень» Інтерполу для переслідування опонентів, а також судових справ за фактом наклепу та з наміром дошкулити;
11. Військовий блеф і брязкання зброєю; війни з нерегулярними й регулярними збройними формуваннями;
12. Використання організованої злочинності для деморалізації можновладців і громадської думки;
13. Відкрите й приховане спонсорування, покликане купити вплив у політичних партіях, мозкових центрах, ЗМІ й наукових установах;
14. Фізичне залякування опонентів і критиків;
15. Психологічна війна на індивідуальному й колективному рівнях;
16. Експлуатація релігійних настроїв, особливо серед православних;
17. Фізичний саботаж на об’єктах критичної інфраструктури;
18. Підривання соціальних норм, суспільної довіри та державних інституцій;
19. Підтримка злочинної (антисоціальної) поведінки.
Лукас зауважує, що ситуацію ускладнює те, що ця тактика застосовується непередбачувано.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»