Те, що Україна може в той чи інший спосіб вплинути на російську стратегію — чи не найнебезпечніша політична ілюзія. Схоже, на певному етапі її поділяли і в команді Володимира Зеленського. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
Але, зауважує він, намір президента «домовитися» з Путіним — найімовірніше, цілком щирий — є нездійсненним, оскільки російський експансіонізм диктується самою природою російської державності.
«Сталий розвиток, на який орієнтуються держави, створені за сучасним західним взірцем, для РФ не пасує. І це не питання культурних чи ментальних особливостей. Збереження теперішнього статус-кво вимагає жорсткої авторитарної влади, легітимізувати яку в ХХІ ст. можна лише через перманентну патріотичну мобілізацію суспільства», — пише Віхров.
Він наголосив, що «кримський консенсус», який нібито склався після анексії півострова, лише один із багатьох таких консенсусів, котрі постійно переукладаються між Москвою та громадянами федерації. Боротьба із зовнішніми загрозами (і час від часу хоча б невеликі й сумнівні перемоги) є найбільш комфортним модусом існування для російської еліти та суспільства.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»