З 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації, яка призвела до окупації частин Донецької та Луганської областей та анексії території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. З моменту встановлення контролю над територією Кримського півострову Російська Федерація у будь-який спосіб намагається інтегрувати цю територію до свого складу. Для досягнення цієї мети держава-окупант здійснює політику, спрямовану на комплексну зміну демографічного складу півострову, примусову асиміляцію українського населення та знищення чи спотворення історичних та культурних здобутків півострову.
Попри всі існуючі норми міжнародного права, як один з інструментів управління окупованою територією російська сторона обрала політику знищення, руйнування, розкрадання та привласнення обʼєктів культурної спадщини України. Зокрема, з 2014 року було зафіксовано чисельні випадки знищення та пошкодження культурних та історичних памʼяток під виглядом їх «реставрації» та «відновлення» (Бахчисарайський палац, Херсонес Таврійський), проведення незаконних археологічних розкопок, вивезення культурних цінностей України за територію півострову, привласнення культурної спадщини та історії. Перелік не є вичерпним. Такі дії Російської Федерації є неприпустимими і порушують усі норми міжнародного права.
Що кажуть факти
Станом на 2022 рік, ситуація у сфері культури на півострові погіршилася у звʼязку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України. Фокус як української, так і міжнародної уваги змістився: з окупованих у 2014 територій – на всю територію України. Таке зміщення наразі дає «зелене світло» для активізації незаконної діяльності окупаційної влади, особливо на території Криму. Як же росіяни розпоряджаються НЕ своєю спадщиною на півострові?
Традиційно особливу увагу російська влада приділяє двом памʼяткам – Херсонесу Таврійському та його хорі та Ханському палацу у м. Бахчисарай. Так, за ініціативи окупаційної влади та за підтримки Міністерства культури РФ на початку 2022 року було організовано декілька робочих зустрічей щодо питань організації та проведення «ремонтно-реставраційних» робіт на території цих памʼяток. Основні роботи були заплановані на 2022 рік. Під час робочої поїздки до Бахчисарайського палацу «Міністр культури Республіки Крим» Тетяна Манєжина оголосила про плани на укладання нових контрактів «контрактів» на проведення «ремонтно-реставраційних робіт» на решті об’єктів комплексу – «Садах та паркових спорудах», «Ханській мечеті (II етап)», «Катерининській милі», «Головному корпусі» і «Гарему». Манєжина додатково наголосила, що всі вказані «реставраційні роботи» зі збереження об’єкта культурної спадщини «федерального значення» мають проводитися для «підтримання пам’ятки в експлуатаційному стані без змін його особливостей». Тож всі дії російських «реставраторів» покликані на усунення наявних дефектів та причин їхньої появи, відновлення первісного вигляду споруд, що само по собі є своєрідною охороною памʼятки.
4 березня 2022 року також відбувся захід з питань проведення ремонтно-реставраційних робіт на території Херсонеса Таврійського та його хори. У зустрічі взяли участь Міністр культури РФ Ольга Любимова, митрополит Псковський і Порховський Тихон (Шевкунов), який очолює Патріаршу раду РПЦ з питань культури, та є причетним до незаконної забудови території античного городища Херсонес Таврійський і його хори, перший заступник міністра культури РФ Сергій Обривалін, заступники міністра культури РФ Алла Манілова, Володимир Осінцев та Ольга Ярилова, а також представники Московського архітектурного інституту. Сторони обговорили питання реконструкції та проведення відновлювальних робіт на об’єктах культурної спадщини. Зокрема, Митрополит Тихон повідомив про роботи, що незаконно проводяться на території «історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський»: «Тут будуть створені музей Античності та Візантії, центр археології, музей історії Криму та музей християнства. У планах створення центру для талановитих дітей і молоді гуманітарного спрямування. Роботи тривають і до 2024 року мають бути завершені. Також під час розкопок були виявлені понад 500 тисяч унікальних артефактів, які планується в майбутньому передати до музею, що будується. Необхідно готувати майбутніх спеціалістів, які на постійній основі працюватимуть в історико-археологічному парку. Триває робота з музеєфікації об’єкта культурної спадщини регіонального значення «Берегові батареї № 12 та № 13».
14 червня 2022 року були опубліковані матеріали робочої поїздки «губернатора Севастополя» Михайла Развожаєва та заступника міністра оборони РФ Тимура Іванова. Метою поїздки була «інспекція» незаконного будівництва комплексу «історико-археологічного парку «Новый Херсонес» біля південних меж музею-заповідника «Херсонес Таврійський», на території хори античного городища. Під час «інспекції» керівник «археологічної експедиції» Інституту історії матеріальної культури РАН, провідний науковий співробітник Державного Ермітажу Сергій Соловйов прозвітував, що під час робіт незаконно вилучено близько 2 мільйонів артефактів, 200 тисяч з яких «гідні музейного експонування». Археологи навіть презентували Развожаєву та Іванову нові знахідки, зокрема датовану приблизно II століттям до н. е. поховальну стелу поважного громадянина Херсонеса (скоріше за все, державного діяча) Арістона.
15 червня 2022 року зʼявилася інформація про оголошення робіт щодо «реставрації» 14 обʼєктів культурної спадщини, розміщених на території Історичного бульвару у м. Севастополь. Замовником робіт виступає «музей-заповідник героїчної оборони та визволення Севастополя». Джерело фінансування визначене, з Міністерством культури РФ підписано відповідну «угоду» щодо надання коштів. Виконати проектні роботи початкової вартості понад 8,8 млн рублів планується до кінця 20202 року. Наразі «державна закупівля» перебуває на етапі подання заявок.
Вигляд Історичного бульвару у м. Севастополь у 2022 році після закриття на реконструкцію у 2018 році
Раніше окупаційна влада вже здійснювала «реконструкцію» бульвару. Історичний бульвар був закритий на «масштабну реконструкцію» наприкінці 2018 року; його територія досі обнесена парканом. Проект реконструкції на замовлення Міністерства культури РФ розробило АТ «Ренессанс-Реставрация». Підрядником було обрано ТОВ «Меандр». Вартість робіт спочатку становила 433,5 млн рублів. Об’єкт планувалося здати наприкінці вересня 2020 року. Проти підрядника було порушено кримінальну справу; новим підрядником стало ТОВ «Равелин», однак у проекті реконструкції були виявлені численні похибки, внаслідок чого виконати «контракт» виявилося неможливим. Станом на середину червня 2022 року робочої активності на бульварі немає, на його території помітні результати будівельної діяльності трирічної давнини. Крізь нову плитку проростає трава, а пам’ятники захисникам міста вкриваються зеленню. Біля мінних галерей Кримської війни проросли дерева.
Потрібно розуміти, що коли читаєш про «реконструкції» чи «реставрацію» українських памʼяток на території півострову Криму у російських ЗМІ, вкрай важливо не сприймати та не довіряти навіть на 10% цій інформації, адже у такий спосіб росіяни приховують свою руйнівну діяльність, розкрадають та знищують культурні цінності, спотворюють історію. Своїми «реставраційними» практиками росіяни створюють умови, коли в процесі деокупації надзвичайно складно буде проводити будь-яку діяльність, направлену на відновлення національної та культурної ідентичності.
Ще одним інструментом, який РФ активно використовує з метою знищення та руйнування історичної та культурної спадщини України в Криму, є проведення незаконних археологічних розкопок.
Окупаційна влада активно залучає науковців та фахівців з музею Державний Ермітаж та Російської академії наук (далі – РАН) до здійснення розкопок на території півострову. До процесу також активно залучають і не-фахівців: студентів та волонтерів незалежно від наявного досвіду.
Ще одним інструментом, який РФ активно використовує з метою знищення та руйнування історичної та культурної спадщини України в Криму, є проведення незаконних археологічних розкопок.
Окупаційна влада активно залучає науковців та фахівців з музею Державний Ермітаж та Російської академії наук (далі – РАН) до здійснення розкопок на території півострову. До процесу також активно залучають і не-фахівців: студентів та волонтерів незалежно від наявного досвіду.
Так, весною 2022 року було оголошено набір добровольців для участі у розкопках на території Херсонесу Таврійського. Зокрема, були запрошені добровольці з усієї РФ та окупованих нею територій. Добровольцям було запропоновано приєднатися до археологічних робіт на території Свято-Володимирського собору в Херсонесі та до робіт з його «реставрації та відновлення», а також до камеральної обробки археологічного матеріалу, незаконно вилученого з території хори античного городища Херсонес Таврійський (т. зв. «південне передмістя Херсонеса»), та до благоустрою території на об’єктах хори. У планах керівництва заповідника провести щонайменше 10 археологічних таборів із залученням добровольців. Відбір добровольців буде здійснюватися на основі конкурсу, який фінансує російський фонд підтримки гуманітарних наук «Моя история» з використанням гранту, наданого загальноросійською громадсько-державною організацією «Российский фонд культуры», підтримуваною Міністерством культури РФ та Патріаршою радою РПЦ з питань культури.
Якщо деякі памʼятки Російська Федерація руйнує та знищую під виглядом проведення «реставраційних робіт», то щодо інших памʼяток окупаційна влада йде більш відкритим шляхом. Так, 09 травня 2022 року була демонтована історична будівля – колишня оселя головного архітектора Ялти XIX століття Миколи Краснова (вул. Комунарів,7, м. Ялта). У свою чергу «Міністерство культури республіки Крим» заявило, що будівля не мала охоронного статусу ані на момент демонтажу, ані до запланованих робіт зі знесення будівлі, тому дії влади є абсолютно правомірними та законними. Надати інформацію щодо стану будівлі на момент знесення, а також хто санкціонував і виконав демонтаж об’єкта, у відомстві не змогли.
Історична будівля-оселя М. Краснова до та після приходу окупаційної влади
Ще один випадок стосується залишків храму святого Івана Воїна, виявлених влітку 2021 року та розкопаних у квітні 2022 року на території будівництва «культурного кластера» на мисі Хрустальному в окупованому Севастополі. Щодо них «заступник директора ТОВ «Археология Крыма» Артем Кречін повідомив, що лише частину буде збережено та включено до композиції майбутнього культурного об’єкта. Найбільш збереженими об’єктами, згідно з «проєктною документацією», було названо апсиду та один із маршів сходів, що вели до храму. На час проведення будівельних робіт обидва елементи мають бути законсервовані, а згодом музеєфіковані. Апсиду та фрагмент сходів було оголошено внутрішньокомплексними елементами «Форта Меншикова», зарахованого окупантами до об’єктів культурної спадщини у 2018 році за підсумками «археологічних розвідок». Решту елементів храму не буде збережено, оскільки вони «надто зруйновані та не становлять цінності». Більшість таких ділянок було демонтовано: найближчим часом анонсувалася ліквідація решток фундаменту східної стіни храму, де раніше розташовувалася дзвіниця.
Ще одна активність Російської Федерації, яку варто класифікувати як міжнародний злочин, є незаконне переміщення обʼєктів культурної спадщини за межі окупованого півострову.
Відповідно до норм міжнародного права, переміщення культурних памʼяток та цінностей за межі окупованої території без дозволу держави, які ці памʼятки та цінності належать є протиправним діянням. Заборона встановлена, зокрема у статті 11 Конвенції ЮНЕСКО про методи заборони та запобігання незаконному ввезенню, переміщенню та передачі прав власності на культурні цінності 1970 року, правилі 41 звичаєвого МГП, також зазначено про встановлення «негативно-позитивних» зобов’язань не допускати вивезення культурних цінностей під час збройного конфлікту з окупованої території у Першому протоколі до Конвенції 1954 року.
Тим не менш, 3 березня 2022 року у прес-центрі російської інформаційної агенції ТАСС відбулася прес-конференція за участі «директора музею-заповідника «Херсонес Таврійський» Олени Морозової та заступниці генерального директора Державного Ермітажу Світлани Адаксіної. Під час заходу було оголошено, що в листопаді 2022 року частина експонатів «музею» в окупованому Севастополі експонуватиметься на виставці у Санкт-Петербурзі. При цьому не йшлося про те, чи увійдуть до експозиції знахідки, незаконно вилучені на території хори античного міста Херсонес Таврійський (т.зв. «південне передмістя Херсонеса», до ведеться спорудження «історико-археологічного парку»), однак було зазначено, що список експонатів напрацьовується та погоджується з Міністерством культури РФ. За словами Морозової, планується експонувати понад 100 предметів, які «відображатимуть усю історичну лінійку Херсонеса Таврійського від елліністичних часів до Середньовіччя». Поточним перебігом незаконних «розкопок» на хорі Херсонеса обидві учасниці конференції пояснили неможливість вказати кількість виявлених предметів та їхню значущість, а також те, що проект «історико-археологічного парку» досі не погоджений.
Що каже міжнародне право
Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права (далі – МГП) для держави, що окупує частину території іншої держави, автоматично виникає обов’язок «доглядати належним чином» за територією, яка тимчасово потрапила під її владу. Таким чином, як тільки Росія здійснила спробу анексії Кримського півострову, на неї було покладено зобов’язання захищати та оберігати культурні цінності, які залишилися на півострові. Так, правило 40 звичаєвого МГП встановлює заборону на будь-які акти вандалізму, знищення, пошкодження, руйнування, грабунку памʼяток та цінностей культурної спадщини під час збройного конфлікту та в умовах окупації.
На міжнародному рівні також було створено окремий договір, який опікується долею культурних цінностей під час збройного конфлікту – Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 р. та додаткові Протоколи до неї. Конвенція чітко виділяє два принципи, якими держави та інші сторони конфлікту мають послуговуватися у будь-який час – це принцип захисту (ст. 3, 7 Конвенції, ст. 5 II Протоколу) та принцип поваги до культурних цінностей (ст. 4 Конвенції). ІІ Додатковий Протокол до Конвенції також встановлює додаткові обмеження щодо взаємодії з культурними памʼятками, зокрема запроваджує інститут посиленого захисту, розширює та посилює відповідальність за порушення Конвенції, встановлює заборону на проведення археологічних розкопок на окупованій території, тощо.
Якщо говорити про захист культурних цінностей з точки зору міжнародного кримінального права, то головну роль тут відіграє Римський Статут Міжнародного кримінального суду, який встановлює кримінальну відповідальність за нанесення будь-якої шкоди обʼєктам культурної спадщини, релігійним, освітнім, мистецьким, науковим інституціям та будівлям. Зокрема стаття 8 (воєнні злочини) містить заборону незаконно, безладно знищувати та/або привласнювати обʼєкти культурної спадщини, спрямовувати атаки проти них, грабувати та вивозити культурні цінності. Стаття 7 (злочини проти людяності) додатково говорить про вірогідність настання «культурного геноциду», коли шляхом знищення та руйнування культурних цінностей відбувається знищення певної групи, об’єднаної за культурною, мовною та/або релігійною ознакою.
Навіть попри факт невизнання норм міжнародного права та факту анексії півострова, від відповідальності за вчиненні злочини РФ не звільняється. Тим не менш, сам процес притягнення цієї країни, її політичного та військового керівництва та інших винних осіб буде затяжним та ускладненим декількома факторами:
– Злочини вчинені за відсутності контролю за цією діяльністю з боку України та з боку світової спільноти;
– Мінімальна публічність фактів знищення/пошкодження об’єктів культурної спадщини України на півострові;
– Відсутність масової зацікавленістю у культурній спадщині України в Криму серед громадськості, в українських та міжнародних ЗМІ;
– Активне залучення провідних наукових закладів РФ, як музею Державний Ермітаж, Російської академії наук та її підрозділів;
– Надання руйнівної активності РФ в Криму ознак «археологічної діяльності» та/або «реконструкції, відновлення, покращення».
Що робити?
Незважаючи на повномасштабне вторгнення на територію України, Росія не спиняє своїх імперіалістичних амбіцій щодо руйнування та цілковитого знищення української культурної спадщини на півострові.
Насамперед, потрібно здійснювати постійний моніторинг та фіксацію злочинних дій представників окупаційної влади в Криму, поширювати новини у соціальних мережах, підтримувати тему як у ЗМІ, так і на урядовому рівні. Так, наприклад, зусиллями правозахисників ГО «Регіональний центр прав людини» у співпраці з Прокуратурою Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було відкрито щонайменше 20 кримінальних проваджень проти низки російських науковців та посадовців за фактами проведення незаконних археологічних розкопок, розкрадання майна та руйнації об’єктів культурної спадщини України в Криму, введено санкції та заборону на перетин українського кордону. Подібні акції вводять й інші держави, до прикладу з початку 2014 року Фінляндія, Німеччина, Польща, Данія та Норвегія відмовилися від спільних науково-освітніх програм з російськими науковцями, а інші країни, у кращому випадку, «заморозили» комунікацію з росіянами на невизначений термін.
На досягнутому не варто зупинятися. Обʼєкти культурної спадщини України є однією з тих ниток, які дозволять у майбутньому подолати наслідки війни, прискорити та полегшити процес реінтеграції території тимчасово окупованого Кримського півострову. З цієї причини належне розслідування та висвітлення подій, які відбуваються на півострові є важливим елементом політики протидії збройній агресії РФ.
Досліджена та широко оприлюднена інформація є потужним інструментом у руках українських дипломатів, беззаперечним аргументом для впровадження нових санкцій та посилення політики кенселінгу російських науковців та культурних установ, інструментом послаблення РФ на інформаційному та юридичному фронтах.
—————-
Дарина Підгорна – юрист ГО «Регіональний центр прав людини», член Експертної мережі «Кримська платформа», член Міжвідомчої робочої групи, утвореної ПАРКС з метою розробки, узгодження та виконання спільних заходів щодо попередження, виявлення та запобігання кримінальних правопорушень проти культурних цінностей