Якщо щодо річних витрат Росії на підтримку терористичних «ЛНР» і «ДНР» називають цифри від $1 млрд до $2 млрд, то пряма й опосередкована підтримка Україною «бюджетів» цих утворень може бути оцінена принаймні в $1 млрд на рік. Про це пише економічний оглядач Тижня Олександр Крамар.
Однак, зауважує він, якщо РФ платить за можливість здійснювати «ефективний контроль» за відповідними територіями, то Україна — за марні сподівання на їх швидке повернення. Оскільки останнє можливе лише у двох випадках: капітуляції України та прийняття російських умов позірної реінтеграції ОРДіЛО або розпаду чи принаймні дуже серйозних потрясінь у самій Росії, вибудовування політики з розрахунку на те, що це станеться швидко, дезорієнтує і виснажує Україну. Саме такого сценарію прагне Москва. Гірше — лише взяти ОРДіЛО на повне утримання та відбудову в обмін на формальне визнання українського суверенітету за одночасного фактичного збереження їх управління з Кремля.
«Власники підприємств на окупованих територіях і вітчизняні урядовці вже два роки виправдовують збереження можливостей для діяльності формально зареєстрованих в Україні підприємств на окупованих територіях економічними інтересами нашої країни, лякаючи економічними втратами, зменшенням валютних надходжень та дефіцитом електроенергії. При цьому за досить тривалий час не було зроблено майже нічого для планомірної підготовки до згортання економічних контактів з окупованими територіями в такий спосіб, щоб це завдало якомога меншої шкоди й водночас зменшило вразливість України до шантажу окупантів», — пише Крамар.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»