З початком повномасштабної війни виявили бажання приїхати воювати до України чимала кількість іноземних добровольців. Наплив викликав певну тривогу серед аналітиків, буцім через масштаби буде складно розгледіти і проконтролювати екстремістів, особливо неонацистів, які їдуть на війну аби чинити насильство без покарання. Ситуація ускладнювалась заявами Владіміра Путіна від початку «спецоперації» про потребу демілітаризувати та денацифікувати українців і звільнити країну від «київського режиму», тому у світі такі добровольці мали не найкращий імідж.
Спеціалісти FDD на основі широкого дослідження за використання даних з відкритим кодом спробували дати вичерпну відповідь на питання чи дійсно до України з’їхалось так багато екстремістів, чи таки поширення паніки є частиною маніпуляцій роспропаганди, яку в Кремлі активно форсують для виправдання війни.
«Ми виявили, що хоча деякі особи, пов’язані з насильницьким екстремізмом, справді їздили в Україну, масовий наплив ідеологічно керованих бойовиків поки що не матеріалізувався. Проблема вимагає стежити, щоб насильницькі екстремісти не знайшли притулок на полі бою, але питання слід залишити пропорційно як вкрай незначне на даний момент», – стверджує група дослідників.
Читайте також: Ідея об’єднаної Європи: проти воєн, проти Росії
Якщо порівнювати кількість іноземних бійців у Сирії та Україні, то здебільшого різниця полягає у кількості заяв про бажання вступити у бій з росіянами і фактичними новоприбулими на місцях, адже явка в іноземному легіоні була набагато нижчою, ніж очікувалось.
Крім відмінностей у цифрах, фахівці виявили і відмінності в мотивації. Багато іноземних бійців, які приєдналися до громадянської війни в Сирії та початку війни в Україні 2014 року, були мотивовані джихадизмом або білим супрематизмом. Але всі наявні дані свідчать, що переважна більшість іноземців, які зараз їдуть воювати в Україну, не керуються ідеологією – вони здебільшого намагаються записатися в офіційні українські військові частини, а не до ополченців.
Багато з тих, хто приєднався до боротьби, є військовими ветеранами, які сприймають підтримку українського уряду в протистоянні Росії як патріотичний обов’язок. Менша частина складається з людей, які просто прагнуть гострих відчуттів.
Ще менш помітна кількість, за розрахунками фахівців, ідеологічних екстремістів: «На сьогодні західним урядам відомо лише про надзвичайно малу кількість осіб, причетних до насильницького екстремізму, які приїздили до України. Німецькі органи влади, наприклад, стверджують, що кількість громадян Німеччини, які підпадають під цю категорію, складає однозначне число». У США дані приблизно такі ж, хоча влада досі це питання не коментувала, стверджують у FDD.
У дослідженні аналітики зібрали інформацію про понад 200 іноземних добровольців, які воювали в Україні з лютого по травень 2022 року і дані не підтвердили значний ідеологічно вмотивований чи екстремістський контингент. Щоб краще зрозуміти настрої таких спільнот, автори проаналізували реакції насильницьких екстремістських мереж на вторгнення Росії.
Хоча відповідні інтернет-спільнотиздебільшого активно мобілізують членів до насильства, цей вплив може спрацювати і в інший бік відмовляючи учасників від певних дій. Деякі мережі білих супрематистів з обома сторонами, а окремі з них обговорювали організацію подорожей для участі в бойових діях на боці України. Проте американські екстремістські спільноти та канали соціальних мереж значною мірою заохочували учасників не брати участі у цій війні.
Як приклад у статті наводять Рінальдо Наццаро, засновника американської неонацистської групи The Base, який різко відмовляв своїх співвітчизників їздити в Україну через ризики бути ідентифікованими та відстеженими західними спецслужбами або бути вбитими у «проксі-війні НАТО».
За висновками дослідження ще однією причиною, чому учасники екстремістських груп не мають брати участі у боях, мережі вважають недопустимість воєн між білими людьми, яких начебто не має бути, адже це «братські війни».
Читайте також: Том Купер: «Українці намагаються вибити останніх росіян із Хрещенівки та Золотої Балки»
Ключовим моментом в оцінці впливу участі екстремістів у війні полягає в тому, щоб здорово оцінювати кожен окремий випадок, втім не запевняти, що всі повідомлення про ідеологічних екстремістів є втручанням російської пропаганди. І те, і інше грає на руку Росії, тож може і буде використано в маніпулятивному контексті, резюмують спеціалісти. Хоча зазначають, що як і в будь-якому питанні, варто глянути в обидва боки:
«За іронією долі, якщо є суттєва проблема з неонацистськими іноземцями на полі бою, то, швидше за все, її можна знайти на російській стороні. Російські підрозділи, такі як Оперативна група «Русіч», групи Вагнера та Російський імперський рух, мають чітко встановлені та самопроголошені зв’язки з неонацистською ідеологією. Вони також мають бути частиною цієї дискусії».