Російські постачальники енергоносіїв на тлі санкційного тиску Заходу виявили вікно можливостей в Азії, запропонувавши місцевим покупцям сировину за значно зниженою ціною. Побічним ефектом стало те, що негативні наслідки відчула ще одна “економіка опору” — Іран.
Аналітики галузі зафіксували, що у березні іранський експорт до Китаю досягав 700-900 тис. барелів на добу, а у квітні він упав на 200-250 тис. Паралельно з цим постачання сирої нафти до КНР з Росії підскочили на 16% у квітні порівняно із березнем.
За спостереженнями, у середині цього місяця близько 20 танкерів із сировиною іранського виробництва, що не знайшла покупців, опинилися у простої біля берегів Сінгапуру. Окремі з них перебували на якорі з лютого, проте у весняний сезон кількість суден почала зростати. Аналітична фірма Kpler зазначає, що обсяги іранської нафти, яка в порту Сінгапуру очікувала відвантаження, збільшилися з 22 млн. барелів на початку квітня до 37 млн. барелів у середині травня. Цього, як кажуть дослідники, достатньо, щоб говорити про конкуренцію за ринки.
За словами члена правління Союзу експортерів нафти, газу та нафтохімічної продукції Ірану Хаміда Хоссейні, російська сторона може перенаправити майже половину свого експорту до Південно-Східної Азії, особливо до Китаю. "І це величезна потенційна загроза для іранської нафти", – зізнається він.
Примітно, що продаж зрідженого нафтового газу (ЗНД) стикається з тими самими тенденціями. Інсайдери галузі розповіли Nikkei, що дешеве постачання цієї сировини з Росії змусило південноазійських гравців знизити інтерес до іранської продукції. Як заявив Хоссейні, Тегеран продавав ЗНД Афганістану та Пакистану приблизно по $600-700 за тонну, проте нещодавно його традиційні клієнти заявили, що купуватимуть товар виключно за ціною $450. Аналітики стверджують, що причиною стала ситуація довкола російської пропозиції.
Читайте також: Іран в тилу російсько-української війни
Сорти кращої якості
Іранська нафтогазова промисловість, яка останніми роками практикувала різнобічні способи подолання американських екстериторіальних санкцій, вважала одним із найважливіших елементів боротьби за виживання продаж вуглеводнів до Китаю. Країни навіть підписали довгострокову стратегічну угоду, яка викликала спекуляції з приводу того, що Тегеран на межі втрати свого економічного суверенітету.
Пізніше, на тлі віденських переговорів щодо відновлення ядерної угоди та початку війни в Україні, сподівання певної частини іранського істеблішменту виявилися, мабуть, пов'язані з перспективою форсованого виведення Ісламської Республіки з-під санкцій. Привід для таких очікувань забезпечувала гостра зацікавленість західних столиць у відмові від російських енергоносіїв та пошуку альтернатив.
Проте «ядерний» діалог, зрештою, був поставлений на дев'ятитижневу паузу через нескінченне підвищення планки політичних вимог, які поставили в абсолютну безвихідь американських делегатів, і без того обмежених у маневруванні через внутрішній тиск. В результаті, через деякий час іранські офіційні особи були змушені транслювати в західні ЗМІ тезу, що затримка діалогу у Відні допомагає Тегерану, тому що його національна економіка нібито не так залежить від «реставрації» ядерної угоди.
У цих обставинах Росія та Іран намагалися демонстративно апелювати до високої якості відносин усередині їхнього двостороннього тактичного альянсу. Питанням поглиблення економічної співпраці присвячено поїздку до Тегерана віце-прем'єра РФ Алєксандра Новака. За словами джерел Reuters, дві країни докладали зусиль для того, щоб домовитися про умови форс-мажорної торгівлі нафтою. Однак у аналітиків залишилися великі сумніви, що діалог послабив конкуренцію між постачальниками російської та іранської нафти.
Тим більше, що переробка сировини з Ісламської Республіки більш витратна, кажуть представники галузі, і за наявності альтернативи азійські покупці полегшено звернуться до Москви. «Ніхто більше не дивиться у бік іранської нафти, оскільки російські сорти відрізняються кращою якістю та нижчими цінами. Продавці іранської нафти перебувають під сильним тиском», – зізнається західним ЗМІ один із китайських трейдерів.
Читайте також: Президент Ірану на днях уперше відвідав Москву. Чи є ознаки формування альянсу Москви і Тегерана
Гарантії замість страховки
Ризик для переорієнтації російського експорту має наслідком намір ЄС розширити санкції проти Кремля за рахунок заборони страхового покриття для нафтових танкерів, які транспортують російську нафту (Рішення ухвалили. Заборона на страхування російських нафтових танкерів набуде чинності через півроку – Ред.).
За оцінками The Wall Street Journal, цей захід розрахований на те, щоб відсікти Росію від покупців в Азії та, можливо, інших регіонах, тому що західні компанії забезпечують страховку для більшої частини світового ринку. «Це було б дуже сильною перешкодою для експорту російської нафти», – заявив Ларс Барстад, голова компанії Frontline.
Деякі фірми вже почали відмовлятися від страхового покриття російських нафтових танкерів, кажуть інсайдери галузі. Незважаючи на те, що обмеження ще не запроваджені, бізнес намагається ввести режим саморегулювання та передбачити настрої. Як стверджує Марія Берцелету, аналітик компанії Signal Maritime Services, лідери у сфері страхування морських ризиків протягом останніх місяців зазнають морального тиску через війну. «Не можна виключати перебої або короткострокову перерву в морському страхуванні», – зазначає вона.
Наслідки демаршу страховиків Росія відчує на собі вже найближчими місяцями. Видимий успіх Москви у переорієнтації сировини на азійські ринки, за західними прогнозами, може змінитись різким відкатом у червні-липні цього року.
У подібній ситуації свої послуги, звичайно, могли б запропонувати страховики тих країн, які в останні місяці стали покупцями вуглеводнів з РФ, але їхня здатність покривати великі ризики також, імовірно, не дуже висока.
Одним із варіантів залишаються локальні, російські страховики, яким знадобиться видача державної гарантії та які, безсумнівно, торгуватимуться за кращі умови. Така ситуація обов'язково буде поєднана для керівництва країни з більш вагомими витратами, які разом з іншими супутніми труднощами в національному морському секторі можуть якісно ускладнити доступ російських експортерів до покупців.