Історик Тімоті Снайдер про Україну
У 20-му столітті Україна пережила неймовірні біди. Між 1933 і 1945 роками це було буквально нанебезпечніше місце на планеті для життя.
Наміри Гітлера були передусім у тому, щоб захопити Україну. І Друга світова – це багато в чому війна за Україну.
Сьогодні саме Україна демонструє, що таке бути нацією. І ми це бачимо. Але жодна нація не повинна переживати таке, просто щоб ми її побачили.
Головна редакторка журналу The Economist Занні Мінтон Беддос про світову продовольчу кризу
Значна частина світу зараз бачить війну в Україні не більше, ніж війну в Європі. Але це більше, ніж війна в Європі.
Ми вже входили у 2022-й з великими проблемами у продовольчому сенсі. Це буде найскладніший рік у цій галузі з часів Другої світової
Україна годує 400 мільйонів людей по всій планеті. Якщо не розблокувати її порти – це буде глобальна катастрофа.
Потрібно знайти шляхи для залучення у питання не лише Трансатлантичної спільноти а й решти світу, яка зараз дещо осторонь, щоб натиснути на Росію і вирішити питання.
Це потрібно вирішити у наступні кілька місяців. Якщо ні, то це призведе не лише до голоду, але й стане насмішкою над самим поняттям про «світову спільноту».
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба про те, що потрібно Україні від Заходу
Якщо НАТО не закрило українське небо в найтрагічніший час війни, то чому воно розблокує українські порти зараз? Я звісно вітатиму таке рішення, але не бачу достатньої мужності та здатності до нього.
Головна проблема в тому, що ви не можете довіряти Росії, навіть якщо вона підписує якісь папери і не можете прогнозувати, до якої межі вона їх порушить. Росія непрогнозована.
Захід повернувся на світову арену завдяки нам. Він відчуває свою силу і це сталося передусім тому що ми вистояли перші дні війни.
Ми потребуємо двох речей зараз: по-перше, аби Захід прийняв, що принципова мета цієї війни має бути дуже простою і чіткою – перемога України. Навіть деякі наші близькі друзі ще не визнають цього.
Ця визнана чітка мета одразу змінить політичні рішення.
Друге, що ми потребуємо – новий рівень санкцій. Принцип має бути простий: знищити російський експорт. Вони мають втратити можливість отримувати гроші в світі. Світ має припинити торгувати з Росією.
Президентка Європарламенту Роберта Мацола про статус кандидата для України і санкції проти Росії
Питання «має чи не має» Україна право бути кандидатом на членство у Євросоюзі взагалі не має дискутуватися. Україна однозначно може бути кандидатом. Ми десятиліттями ховаємося за юридичними нюансами, але це просто питання політичної волі.
Європа – це не лише про інтеграцію ринків, але й про здатність разом боротися з автократіями. Якщо це дійсно так, то з усіма труднощами, ціною та проблемами ми маємо це продемонструвати.
Україна зараз на нашій війні. І це уже питання до нас (Євросоюзу), наскільки наша платформа про «відкриття дверей», а не закриття.
У 2015-му ми відвернулися від України і не маємо це повторити.
Ми маємо визнати, що дуже довго захищали від санкцій ядро російської еліти. Тепер ці санкції ухвалені з безпрецедентною швидкістю. Наступний рівень буде складнішим. Ми зіштовхнулися не лише з енергетичною кризою, але й зі скороченням продовольства. Але ми маємо визнати, що наша мета має бути 0% залежності від Росії. Якщо ця мета буде центральною, то ми зможемо просунутися у питаннях нового пакета санкцій і нового рівня санкцій.
Президент Латвії Егілс Левітс про логіку Росії
ЄС – це союз цінностей передусім і вже потім політичний союз. Якщо ми сприймаємо це серйозно, то статус кандидата має бути наданий Україні. Це реально, можливо і це в наших інтересах.
(У контексті погроз Путіна ядерною зброєю – Ред.) Існує певне нерозуміння дій Росії. Ми часто думаємо, що логіка Росії така ж як і західна логіка. Росію не провокує сила, її провокує слабкість іншої сторони. Якщо інша сторона слабка, то Росія йде далі.
Захід має бути сильним і продемонструвати Росії, що застосує свою силу.
Путін дуже чітко продемонстрував, що Росія у війні з Заходом.
Засновник і директор наукового центру Jigsaw Джаред Коен про кібервійну
Великої руйнації від кібервійни, яку всі прогнозували і якої боялися, не сталося. Це тому, що Росія випробовувала останні 10 років на Україні все, що можна. І тому Україна була найбільш підготовленою в світі до цієї війни.
Велика історія цієї кібервійни ще в тому, що російська підготовка до неї виявилася жахливою. Дуже часто російські документи потрапляють відкритий доступ, росіяни користуються українськими сім-картами, що вочевидь небезпечно для них тощо.
Ми багато в чому допомагаємо Україні для кіберзахисту і будемо робити це ще довго після її перемоги.
Це перша війна з відкритим кодом. Ми можемо бачити погане і відрізняти хороше від поганого. В Україні зараз 12 тисяч тарілок Starlink. Це дає можливість чути Україну. І це прообраз війн майбутнього.
Читайте також: Розмита перспектива. Про що свідчить західна дискусія про «збереження обличчя» Путіна
Президент України Володимир Зеленський
Ця війна багато в чому залежить від здатності Заходу брати участь і цій гібридній для них війні. Нехай і не своїми людьми.
На сьогодні Путін до кінця не усвідомлює, що відбувається. Він не розуміє, що Україна не піде на поступки. Нам нікуди йти зі своєї землі, немає ні можливості, ні бажання. Тому його оточення має допомогти Путіну вийти з інформаційної нереальності.
Говорити має сенс тільки з Путіним. Його посередники – ніхто. Їх навіть на шаховій дошці немає. Якщо він усвідомить реальність, то шукати дипломатичне вирішення з цією російською владою може бути ще не пізно.
Україна буде боротися поки не поверне всіх територій. Просто кривава війна може перейти в дипломатію тільки тоді, коли Росія продемонструє «хоч щось». «Хоч щось» – це відведення військ до меж 23 лютого.
Зацікавленості Росії в переговорах сьогодні я не бачу. Єдиний позитивний момент був тим, що сторони обговорювали вивезення людей з «Азовсталі». Але тут знову ж брали участь міжнародні організації. Тому і був результат.
Заходу потрібно бути впевненим і об’єднаним. І це потрібно не тільки Україні. Захід в рази міцніше, більше за Росію. Ми до кінця цього не відчуваємо, що Захід вважає нас рівноправною частиною.
Ми боролися з питанням закриття неба. Потім це питання забули. Хтось забув – ми не забули. З неба прилітає щодня, і ми нічого тут не забули. Тут є впевненість у собі в Заходу? Немає впевненості.
У Європі є єдність щодо майбутнього України? Я її не бачу поки що. Подивіться на Швецію і Фінляндію. Є єдність щодо їхнього вступу в НАТО? Ні. Щодо санкцій. Шостий пакет не запроваджено. Бо Угорщині щось не подобається.
Китай обрав станом на сьогодні політику бути осторонь. Україну це влаштовує, бо в будь-якому випадку це краще,ніж якби Китай допомагав Росії. Хочеться вірити, що таємно цього теж не відбувається. Підтримки України від Китаю не вистачає.
Люди вірять у перемогу і завдяки цій впевненості я впевнений і в собі.