Практично усі якісні франкомовні медіа 18 лютого вийшли з текстами про ситуацію довкола України. Ось лише кілька заголовків провідних ресурсів:
– «Росія проголошує в суботу маневри своїх «стратегічних сил» та запуск балістичних ракет» – Le Figaro;
– «Оскільки Росія не відводить війська, тривога за долю України зберігається» – Le Monde;
– «Україна: на Східному фронті — бомбардування» – Libératio;
– «На Сході України тривають обстріли» – Le Point;
– «Путін так легко від України не відмовиться» – Slate;
– «Україна: напруження повертається» – La Croix;
– «Українська криза: велика комунікаційна війна між Москвою та Вашингтоном» – L'Express;
– «Українська криза: Німеччина звинувачує Росію в намірі поставити під загрозу європейську безпеку» – Les Echos та багато інших.
Провідна тональність – розчарування від того, що російські обіцянки відвести війська не виконані, і навіть навпаки – Москва збільшує свою збройну присутніть довкола українських кордонів.
Чимало медіа написали про обстріл школи у Станиці Луганській, і якщо 17 лютого зранку преса писала про те, що «сторони конфлікту перекидають відповідальність за інцидент одна на другу», нині серйозна преса чітко вказує, що обстріл здійснювався з боку окупованих територій.
В англомовному сегменті найменш якісно спрацювало агентство Reuters. Первинний заголовок статті про обстріл у Станиці Луганській 17 лютого виглядав так: «Українські повстанці звинувачують урядові війська в атаках». Трохи пізніше заголовок цієї статті змінили на: «Україна та підтримані Росією повстанці звинувачують один одного в обстрілах довкола фронту». У самій новині йдеться про те, що «деталі інциденту не можуть бути підтверджені незалежно».
Читайте також: Паралелі з Карибською кризою та міркування про угоду з Путіним. Що пише європейська преса у день, коли очікували атаки Росії
Проблема з такою подачею від інформаційного агенства Reuters у тому, що його матеріали передруковують інші міжнародні медіа. Наприклад, матеріли Reuters, де згадуються «українські повстанці», можна зустріти на індійському сайті Livemint.com.
Німецька Sueddeutsche Zeitung 17 лютого ввечері опублікувала статтю із заголовком «Перехресні постріли з усіх боків». «Напад на дитячий садок і нібито провокації: Москва і Київ звинувачують один одного в нагнітанні ситуації на Донбасі. І виведення російських військ також трактується дуже по-різному», – йдеться у перших рядках статті.
Матеріал починається цитатою речника однієї із структур окупаційної влади, який каже, що ситуація «дуже погіршилася» і називає кількість обстрілів. Далі йде цитата із російської газети «Московський комсомолець», яка звинувачує українських військових в обстрілі дитячого садочка в Станиці Луганській.
Далі цитата «неназваних очевидців» про нібито «підрив» чогось українською армією у Донецькому аеропорту. А після цього таке: «Правда? Пропаганда? Саме та провокація, яку, за підозрою керівництва США, Росія може використати для вторгнення?»
Після цього знову цитата російського міністра Лаврова зі звинуваченнями на адресу Заходу. Далі невелика згадка про те, як це бачить уряд в Україні. І також інформація, що «Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка використовує беззбройних спостерігачів на Донбасі, поки не підтвердила звинувачень про напад».
Окрім того, є й багато якісно зроблених матеріалів, зокрема і на сайті Sueddeutsche Zeitung. Однак достатньо і матеріалів, де інформацію від самопрологошених республік, розтиражовану російськими ЗМІ, приймають за чисту монету.
Читайте також: Від «фінляндидації України» до лаштування «внутнішньої політичної зброї». Як французька преса коментує візит Макрона до Москви
Окрім того, на Донбасі нині працюють чимало груп телевізійників з провідних міжнародних каналів. Чимало дають матеріали з окупованих територій, у яких висловлюються представники терористичних груп. Часто їхні слова подають без відповідних коментарів щодо змісту або перевірки сказаного.
Зокрема, телеканал TF1 оприлюднив інтерв’ю з французьким бойовиком з окупованої Донеччини Ерваном Кастелем.
Раніше видання з Донеччини svoi.city зробило розбір таких сюжетів. Окрім того, видання зверталося до міжнародників з запитами, через які пропускні пункти їхні журналісти потрапили на окуповані території. Жодної відповіді на запитання не надали.