Знущаючись із медіа, нова влада вступає в протистояння не лише з журналістським цехом, а й із громадянським суспільством, принаймні з тією його частиною, яка відчуває себе рушієм змін, започаткованих на Майдані. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
«Історично так склалося, що в Україні журналістське й активістське середовище має дуже багато точок взаємопроникнення, які сформувалися під час обох Майданів, під час протистояння з режимом Януковича та в ході спротиву російській агресії. Певну частину обивателів, які «втомилися від війни» і сприймають події останніх років виключно як телешоу, справді можна налаштувати проти журналістів. Хоча й після цього їхній порядок денний усе одно формуватимуть телевізор та передовиці популярних інтернет-видань. Але протиставити журналістів і громадянське суспільство неможливо, хоч би яким неоднорідним і внутрішньо конфліктним було це середовище. Тим більше якщо неприхованим замовником такого розколу буде влада», — пояснює він.
Віхров зауважує, що «народ», на апеляціях до якого побудована риторика команди Зеленського, справді існує і справді становить арифметичну більшість. Те, що новій владі вдалося з ним порозумітися, є досягненням безперечним, проте не абсолютним. Бо політичну суб’єктність народна більшість дістає лише раз на п’ять років, коли їй вручають бюлетені.
«Однак для того, щоб досидіти свою каденцію, влада повинна порозумітися і з тими, хто здатен впливати на перебіг подій у державі й без бюлетенів: медійниками та громадянським суспільством. Але, схоже, цього в команді Зеленського ще не зрозуміли», — наголошує він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»