Незважаючи на те що у Німеччині до Анґели Меркель, яка хоче віддати керівництво партією, але залишитися федеральним канцлером, досі велика повага, неозброєним оком видно, що найважливіших віжок правління вона вже не тримає. Країна вислизає з її рук. Про це пише Томас Шмід, журналіст впливової німецької газети Die Welt.
За його словами, Меркель була чіпкою й цілком успішною кризовою модераторкою, наприклад, під час фінансової кризи. І водночас завжди намагалася лише зберегти статус-кво. Хоча, потрапляючи в непевні води, Меркель ніколи не втрачала мужності, однак вона, східна німкеня, все ж таки уособлює стару Федеративну Республіку. Одне випливає з іншого, екзистенційні рішення не на часі.
«Не так давно Меркель була дуже популярна, бо, як здавалося, берегла своїх виборців від політики. «Я сама» — такий був її постійний меседж. Це подобалося більшості громадян, до того ж її діяльність справляла враження цілком немарнославної, і політика зредукувалася до солідного ремесла», — йдеться в матеріалі.
Однак, зауважує автор, у тривалій перспективі це призвело й до проблем. Виникла ситуація, аналогічна до «доброї бюрократії», цивілізаційне досягнення якої полягає в тому, що вона функціонує цілком беземоційно, на неї можна покластися. Але це водночас і її недолік. Адже, будучи беземоційною, вона часто сприймається як холодна. Конкретний випадок — людина з її бідами — бюрократію не цікавить.
«Позаяк Анґела Меркель постійно відмовлялася від великої помпи й керувала Відомством федерального канцлера так, ніби це відділ податкової, її дуже цінували. Стиль правління канцлерки, який не допускав протилежних полюсів (чи то у фракції, чи то в партії), мав у собі щось доволі монархічне», — пише Шмід.
Однак, за його словами, Меркель зі своєю раціональністю зайшла так далеко, що почала вважати потребу решти громадян у відблиску монархічного сяйва, у широких жестах і невеличких спектаклях дрібницями, на які можна спокійно не зважати.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»