Члени сімей полонених і ветеранів стовідсотково потребують підтримки, але це має відбуватися без примусу. Про це в інтерв’ю Тижню розповіла психолог, засновник та керівник ГО «Вільний вибір» Тетяна Руденко.
«Стовідсотково потребують. Бо людина переживає, і в тому стані невизначеності необхідно мати принаймні опцію, можливість звернутися по допомогу. Без примусу, звичайно. Повинен бути постійний контакт із цими особами, щоб знати їхні проблеми та потреби. Наскільки мені відомо, якраз в останньому випадку (ідеться про обмін полоненими в грудні 2017 року. — ред.) спрацювали добре, спілкувалися з рідними, тримали з ними зв’язок», – сказала вона.
Руденко пояснила, що обов’язковою є певна робота й перед поверненням особи з полону. Рідні мають розуміти алгоритм, яким чином це відбуватиметься, де їхнє місце, на якому етапі вони вступають в процес. Треба знати, що можна казати, а що ні, як краще поводитися, як можуть почуватися колишні полонені. Підтримка після звільнення має бути за запитом, бо є варіант, коли люди пройдуть цей етап самостійно й допомога їм не потрібна. А може статися й так, що процес піде по-іншому й тоді ця опція стане в нагоді. Це буде доброю ознакою піклування держави про своїх, людина не відчуватиме, що її звільнили, зустріли з квітами, а наступного дня вже й покинули.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»