Виконавча рада Міжнародного валютного фонду схвалила надання Україні кредитної лінії в розмірі $15,15 млрд «в підтримку економічних реформ» тривалістю 29 місяців — про це учора повідомила прес-служба МВФ. Одночасно Фонд скасував попередню дворічну програму stand by, відкриту в листопаді 2008 року.
У рамках підготовки нової програми українська влада, зокрема, пішла на секвестр держбюджету зі зменшенням його дефіциту з 5,3% ВВП до 4,99% ВВП, на підвищення тарифів на природний газ для населення і теплокомуненерго та ухвалення поправок до закону про Національний банк.
Згідно з рішенням ради МВФ, вже за кілька днів Україна отримає приблизно $1,89 млрд. За словами віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпко перший транш буде спрямований на збільшення золотовалютних резервів НБУ та часткове покриття дефіциту бюджету. Наприкінці грудня уряд планує отримати другий транш на суму $1,11 млрд, які спрямують на «поповнення золотовалютних резервів та розвиток фінансового сектору держави».
Натомість директор Центру економічного та політичного аналізу Олександр Кава вважає, що «дефіцит бюджету навряд чи дозволить використати ці кошти на проведення реформ. Це передовсім гроші «на проїдання».
З отриманням кредиту зросте державний борг України, який станом на 30 червня цього року сягнув понад $43 млрд і за прогнозамим до кінця року може зрости до 40% від ВВП. Попри поширену думку, що величина зовнішнього боргу України не є критичною, значно меншою у порівнянні із Грецією чи Італією, низка провідних українських економістів застерігають, що проблема нарощування зовнішнього боргу насправді стоїть в Україні гостро. Так екс-міністр економіки Віктор Суслов звертає увагу на те, що одним із головних завдань міжнародних фінансових організацій є нав’язування країнам, що розвиваються, політики збільшення зовнішніх зобов’язань. Це вигідно розвиненим країнам, бо їхні позичальники скеровують отримані кредити на купівлю імпортної продукції, що надає можливість країнам-кредиторам збільшувати обсяги виробництва. Відповідно держави, які зв’язалися з цими кредитами, потрапляють у залежність. Україна вже втратила частину своєї незалежності, підсівши на зовнішні позики.
Екс-заступник голови НБУ Сергій Яременко вважає, що намагання витягти Україну з кризи за допомогою кредитів МВФ тільки нашкодило останній — зробило її ще більш ослабленою економічно: «Україна вже вимагає постійних ін’єкцій ззовні у вигляді траншів кредиту МВФ. Кредит МВФ по своїй економічній суті не стосується економічного сектора, тобто реальної економіки, а лише фінансового сектора. По суті, це систематизація боргових зобов’язань – перехід від боргів корпоративного сектора до державного боргу у вигляді заборгованостей по траншах МВФ».
Про механізми перекачування корпоративного боргу в державний у статті для Тижняписав Віктор Суслов: банки брали гривневі кредити в НБУ й купували долари МВФ для погашення зовнішніх зобов’язань. Відповідно зростали борги банків перед регулятором, а держава збільшувала свої зовнішні зобов’язання. Українські організації повернули західним частину раніше отриманих кредитів. При цьому криза в Україні супроводжувалася різким падінням реального сектору, який, по суті, ніхто не підтримував. Іншим варіантом перекачування боргів була рекапіталізація банків. Цей процес триває й досі та імовірно триватиме з надходженням чергової порції фінансової допомоги ззовні.
