Європейська комісія (ЄК) 11 червня отримала мандат на проведення переговорів з Росією щодо будівництва газопроводу "Північний потік – 2". Таким чином ЄК хоче отримати юридичні гарантії прозорості роботи і функціонування проекту, якщо газопровід таки буде побудований. Саме питання проекту буде обговорюватися на зустрічі віце-президента Єврокомісії Мароша Шефчовича з міністром енергетики РФ Алєксандром Новаком наприкінці серпня – початку вересня. Низка медіа звертає увагу, що на будівництво проекту не впливають введені через російську агресію санкції, але сам проект наносить шкоду фауні та флорі.
Видання Forbes зазначає, що газопровід, який повинен пройти в обхід України, ненавидять в Києві, однак європейських політиків і голів енергетичних компаній " це не хвилює".
"Якщо трубопровід "Північний потік – 2" буде побудований, це погані новини для України. Це погано для Нафтогазу. Росія буде обходити нас в майбутньому, якщо його побудують", – сказав виданню генеральний директор Нафтогазу Андрій Коболєв, компанії, яка отримує велику частку своїх доходів від транзиту російського газу в Європу. А сам Нафтогаз становить майже 10% ВВП України.
"Державний російський газовий гігант Газпром, каже, що новий газопровід – це спосіб забезпечити Європі поставки природного газу, коли це необхідно. Але політичні лідери і керівники газової промисловості України, наприклад, Коболєв, вважають, що Росія використовує цей трубопровід, щоб знизити залежність від України як транзитної країни для постачань газу в Південну Європу. Деякі вважають, що таким чином Росія хоче покарати Україну за те, що країна зближується з Європою і віддаляється від Росії", – пише автор статті.
Він зазначає, що європейські санкції, введені після анексії Криму, не поширюються на енергетичні компанії або, у будь якому випадку, не забороняють будівництво трубопроводів в Європу.
The Guardian публікує статтю під назвою "Трубопровід, який приносить Путіну мільярди… в обхід санкцій". "Жорсткі західні санкції проти Росії, можливо, чинять тиск на її економіку, але – це тільки половина справи. Іншу половину можна зрозуміти краще, відвідавши публічні слухання щодо проекту, який буде забезпечувати грошима режим Путіна ще 50 років. Цей проект називається "Північний потік-2", – пише в статті еколог і активістка Євгєнія Чирикова.
Вона зазначає, що проект реалізується в той час, коли "ще не висохло чорнило, якими було підписано Паризьку угоду з клімату, в рамках якого майже всі країни визнали небезпеку використання органічного палива. Але ось з'явився проект, який передбачає значне збільшення поставок палива, що завдає шкоди клімату.
Крім того, пише Чирикова, виникає питання щодо окремих осіб. Наприклад, Матіас Варніг, колишній співробітник "Штазі", що став банкіром і близьким другом Путіна, є генеральним директором "Північного потоку" і також входить до ради директорів двох великих російських компаній – "Внешторгбанка" і "Роснефти".
Окрім того, в проекті беруть участь п'ять європейських компаній (французька Engie, австрійська OMV, британо-нідерландська Royal Dutch Shell і німецькі Uniper і Wintershall), які "з якоїсь загадкової причини належать "Газпрому".
"Північний потік-2" – це сумна історія лицемірства і подвійних стандартів людей з прекрасною європейською освітою, в дорогих костюмах, з бездоганною англійською, які знають все про екологію і права людини, але з радістю збагачуються разом з тими режимами, засуджуваними їхніми урядами", – нарікає еколог.
Foreign Policy також звертає увагу на екологічний аспект проблеми. Автор статті зазначає, що будівництво в заказниках суперечить місцевим і державним законам Росії і порушує Гельсінські конвенції про захист Балтійського моря 1992 року і Рамсарську конвенцію 1971 року про захист водно-болотних угідь.
"Це може не зупинити Росію – але це може викликати головний біль у деяких скандинавських країнах, через води яких має проходити трубопровід. Як стверджують екологічні експерти, якщо Фінляндія, Швеція і Данія будуть розвивати цей проект, вони стануть порушниками міжнародних природоохоронних конвенцій", – пише автор.
"На даний момент екологічні питання займають другорядне місце поруч з великими геополітичними протиріччями, які оточують проект. Однак те, як вони вирішуються, свідчить, наскільки проект став політизованим, і що члени ЄС можуть опинитися в незручному становищі, якщо вони усвідомлено порушать природоохоронні закони для просування проекту", – пише автор.
"Північний потік – 2" – це друга гілка трубопроводу по дну Балтійського моря від російського узбережжя до узбережжя Німеччини, який повинен подвоїть потужності діючого "Північного потоку", що дозволяє постачати газ в Європу в обхід українського транзиту.