Загроза першого після 1945 року карального застосування ядерної зброї, на щастя, досі малоймовірна. Одначе 2017-го цей варіант не такий фантастичний, щоб не брати його до уваги. Про це пише британський тижневик The Economist.
Видання зазначає, що сумна правда полягає в тому, що нині ядерна зброя становить більшу загрозу, ніж будь-коли від часів завершення холодної війни. Тепер небезпеки у зв’язку з геополітичними прорахунками або випадами парій (держав чи терористів) значно серйозніші, ніж наприкінці XX століття.
«У часи холодної війни баланс загроз утримувався завдяки високому рівню запобігання ризикам сторонами конфлікту. Після подій на кшталт Карибської кризи та фальшивих тривог, що могли випадково призвести до Армагеддону, запобіжники потенційних ядерних криз чи аварій, зокрема знаменита гаряча лінія Вашингтон — Москва, сформували досить ефективну мережу безпеки. Тепер усе інакше. Коли холодна війна скінчилася, усі превентивні протоколи відпали як непотрібні. Тим часом дедалі більш антагоністичні відносини між путінською Росією і Заходом свідчать про передчасну втрату пильності, ба навіть недбалість», — пояснює The Economist.
Останніми роками, йдеться в матеріалі, РФ ще нахабніше понижує планку обставин, за яких могла би пригрозити реальним використанням ядерної зброї. Вирішивши повернути Росії статус наддержави, Владімір Путін виявив неабияку готовність до ризиків. Анексія Криму та негласне вторгнення на Схід України 2014 року продемонстрували, як далеко він готовий зайти, захищаючи, як він вважає, життєво важливі інтереси Росії. Крім того, Путін і російська зовнішньополітична кліка мають параною: Захід, а надто США, націлені підкорити РФ. На це накладається й дещо суперечливе переконання, ніби в разі відкритої конфронтації вирішальну роль відіграє рішучість Росії (і Путіна).
Детальніше читайте у свіжому щорічному спецпроекті журналу The Economist та «Українського тижня» «Світ у 2017»