« Геополітика, примирення та пам’ять »

 

4-6 грудня у Києві в Культурно-Мистецькому Центрі Києво-Могилянської Академії (вул. Іллінська 9, ІІ пов.) відбудеться українсько-польсько-французька наукова конференція присвячена дослідженням історичної пам’яті, зокрема розрізненим історичним наративам, моделям примирення, проблемам ставлення до минулого і використання історичної пам’яті у політиці. У конференції беруть участь українські, польські та французькі дослідники. Передбачується також огляд двох документальних фільмів: французького і українського, присвячених проблемам історичної пам’яті і вшанування жервт тоталітаризму.

Падіння комунізму в Центрально-східній Європі відновило дискусію навколо історії та оживило суперечки стосовно історичної пам’яті. Майже одночасні інтеграційні процеси в Європі також були фактором, який оживив цю дискусію. Традиції Європейської Спільноти не обмежуються ані дослідженнями колективного досвіду, ані співпрацею різних установ.

 

В Європі з’явились нові тенденції у дослідженні історичної пам’яті: це не лише дослідження проблематики пам’яті, дуже важливі у Німеччині і домінуючі в європейському просторі. В Європі відроджуються різноманітні тенденції, пов’язані з історичною пам’яттю різних регіонів від Півночі до Півдня та від Сходу до Заходу. Без сумніву, політика Європейського Союзу, яка стимулює механізми і способи примирення, має на меті усунути зайву напругу, а також вказати шляхи розв’язання конфліктів і суперечок та способи переоцінки нібито раз і назавжди встановленого відношення до минулого і історичних фактів.

 

Останнім часом можна спостерігати у політиці деяких країн спекуляцію пам’яттю. Метою при цьому є не покращення взаємин між країнами (прикладом чого є французько-німецьке примирення), а мобілізація виборців певної партії чи коаліції навколо певної політичної програми. Конфлікти, які, як видалося б, відійшли в минуле, повертаються. У стосунках між давніми імперіями та постколоніальними країнами примирення не відбулось. У міжнародній політиці сусідні держави часто в різний спосіб представляють неоднозначну інформацію про історичні конфлікти. Крайню форму маніпуляцій історією та історичною пам’яттю можна пояснити бажанням «замести сліди», що є своєрідним продовженням злочину. Конфлікт в Югославії є прикладом зусиль подібного роду. Маніпуляція можна набирати різних форм: фальсифікації інформації, знищення документів, заборони доступу до архівів або навіть їх знищення, репресій та знищення свідків, цензури промов тощо.

 

Для багатьох країн, які досягли незалежності в XX столітті, зустріч з новою історією, раніше сфальсифікованою і перекрученою загарбниками, стала фактором, формуючим відчуття національної свідомості та статусу на міжнародній арені.

 

Історія та історична пам’ять все частіше застосовуються геополітикою. Метою конференції, що відбудеться 4-6.12.2008 р. у Києві, є класифікація «конфліктів історичної пам’яті» згідно ролі, яку вони відіграють у політичній рівновазі сил, а також спроба переоцінки болючого минулого, що може допомогти особам та організаціям, залученим до справи примирення.

 

 

– Чи є можливим створення єдиної національної свідомості, спираючись на конфліктне минуле?

 

– Чи може Європейський Союз втручатись в спірні питання, які виникають з історичних конфліктів між країнами-членами ЄС та сусідами?

 

– Моделі примирення та способи відношення до минулого.

 

– Використання минулого у міжнародних відносинах (дво- і багатосторонніх).

 

– Тягар імперії: політика після деколонізації.