Олігархи та їхні поплічники досі домінують в Україні . Про це пише авторитетне британське видання The Economist.
У статті зазначають, що з послабленням протистояння на Донбасі західні держави можуть не встояти перед спокусою переключити увагу з України, однак сама по собі війна була не єдиною, і навіть не найважливішою проблемою українців.
«Українські реформатори докладали зусиль однак їх боротьба з корупцією не булла успішною. Українська держава, як і російська, досі нагадує гігантську мафіозну структуру. Вона управляє країною (недбало), але її головна мета полягає у створенні прибутків і контролі над розподілом виручки. Олігархи та їхні політичні поплічники, як і раніше, домінують в житті країни», – йдеться у публікації.
Видання стверджує, що уряд опинився у складному становищі: надто активна боротьба з корупцією призведе до того, що «олігархи зможуть використати свої приватні армії, щоб влаштувати переворот», незначні ж досягнення спровокують на протести «розчарованих ветеранів Майдану».
The Economist наголошує, що Україна потребує значно більше допомоги ззовні, при чому необхідний контроль над тим, як використовують ці ресурси.
«Західні донори наразі пропонують підвищити зарплати українських чиновників, щоб приборкати спокусу брати хабарі. Деякі чиновники прийматимуть і надбавку, і хабарі. Краще направити (на посади – Ред.) людей ззовні», – вважають автори статті, додавши, що в Гватемалі, наприклад, схожий досвід був досить успішним.
- Читайте також: Світ про Україну: Команда Саакашвілі не впорається з одеськими послідовниками Януковича
Крім того, у публікації зазначають, що путінська пропаганда доходить до українців через російські телеканали.
«Українські ЗМІ в основному належать олігархам, і є нудними у порівнянні. Бюджети Радіо Свобода та BBC World Service скоротили з початком холодної війни; їх україно- і російськомовні служби тепер потрібно нарощувати», – пише видання.
«Мітингувальники на Майдані вмотивовано хотіли не корумпованої, ефективної, ліберально-демократичної системи на зразок тих, які вони бачили в Європі. Досі вони не отримали того, на що сподівалися. Якщо ліберальні демократії не зможуть допомогти таким людям реалізувати свою мрію, то вони не повинні дивуватися, якщо незадоволені дійдуть висновку, що ліберальна демократія не має нічого, щоб їм запропонувати», – резюмує The Economist.