Росія посприяла підписанню невигідної для неї ядерної угоди з Іраном під тиском Китаю, якого Кремль вважає своїм основним союзником в умовах міжнародної ізоляції. Про це йдеться у публікації, оприлюдненій на сайті Brookings Institution.
Автор статті зазначає, що у Москві усвідомлюють, що зазначені домовленості виведуть іранську нафту і газ на світові ринки, здешевивши енергоносії, на торгівлі якими тримається економіка РФ. Крім того, традиційно налаштовані проти США російські ЗМІ описують угоду з Тегераном, як особисте досягнення американського президента Барака Обами.
“При такому невигідному становищі вирішальним фактором (для прийняття Росією рішення щодо угоди з Іраном — Ред.), ймовірно, був китайський. Китайці хотіли угоди з власних причин, і Владімір Путін, попри своє бахвальство, був неспроможним протистояти їм”, – йдеться у публікації.
Читайте також: Підписання ядерної угоди з Іраном стане великою поразкою Росії – експерти
Автор, однак зазначає, що замість того, щоб сприяти компромісу під час перемовин, Росія навпаки — кілька разів намагалася їх ускладнити.
“У середині листопада 2014 року Росія оголосила про велику угоду з Іраном про будівництво двох додаткових реакторів на АЕС у Бушері з можливістю збільшити їх кількість до шести. Через це кінцева дата переговорів у Відні, запланована на 24 листопада, була перенесена. У середині квітня 2015 року Росія оголосила про зняття в односторонньому порядку заборони (яка діяла з 2010 року) на доставку ракет S-300 типу “земля – повітря” в Іран. Цей крок був зроблений надто пізно, щоб завадити підписаній 2 квітня попередній рамковій угоді між групою P5+1 та Іраном”, – наголошують у статті.
Автор стверджує, що на завершальному етапі перемовин Росія, зрештою, “утрималася від будь-яких непотрібних маневрів”, однак її стриманість можна пояснити практичним розрахунком.
Читайте також: Попри гучні заяви про співпрацю Китай не поспішає зближуватись з РФ – експерт
“Москва розуміє, що програє від іранської ядерної угоди, але вона не може цьому завадити, тому що головним переможцем, звичайно, є Китай. Пекін готовий інвестувати значні кошти в нафтогазові проекти в Ірані, і якщо ціни ковзнуть на більш низький рівень, тим краще для енергозалежної китайської економіки”, – йдеться у публікації.
Читайте також: The Economist: Для Росії партнерство з Китаєм стало життєво необхідним, а для КНР – приємним бонусом
“Ізольована від Заходу, Росія фактично покладається на свого покровителя — Китай, який може надати їй фінансування і ринки. Усвідомлюючи це, Пекін провадить щораз жорсткіші торги з Росією, яка має дедалі менше можливостей. Не схоже, щоб податливу поведінку Росії щодо Ірану винагородили щедрими кредитами або інвестиціями. В такий момент російської дипломатичної слабкості Обама і Керрі теж не повинні непокоїтися про будь-які нагороди для Росії”, – резюмує автор.