Суспільство втомилося від війни не лише через стрімке погіршення рівня життя, а й через неспроможність влади знайти інструменти соціально-економічної мотивації для залучення до лав збройних сил добровольців. Про це пише в матеріалі для "Українського тижня" політичний оглядач Олександр Крамар.
За його словами, відтак нині ставку зробили на закручування гайок дедалі більш репресивними методами примусової мобілізації тих, хто воювати не хоче й розглядає це як нав’язаний тягар.
"Перегини у виконанні планів військкоматами досягли того масштабу, коли із проросійських пропагандистських ресурсів на кшталт газети «Вести» вони вихлюпнулись уже й на екрани найбільш рейтингових вітчизняних телеканалів, загрожуючи перетворитися найближчим часом на топ-тему не лише інформаційного простору, а й політичного життя країни", – пише він.
Він вважає, що на цьому тлі гасло «мир за будь-яку ціну», з котрим на місцеві, а може, й дострокові парламентські вибори готуються вийти проросійські сили (Опозиційний блок, Лівий блок та ін.), може здобути чимало симпатиків не лише в південних та східних, а й у центральних і навіть західних регіонах, де опір примусовій мобілізації не менший.
«Лідер ОБ Юрій Бойко уже заявив про старт кампанії зі збору підписів «за мир» і анонсував намір показати, що «більшість людей в Україні на перше місце ставить питання примирення і зупинки військового конфлікту». Експлуатує аналогічну риторику і Петро Симоненко, тепер лідер створеного 12 червня 2015 року на основі кількох маргіналізованих партій об’єднання «Ліва опозиція». Мовляв, "ми зосередимо всі зусилля на негайному припиненні війни"», – пише Крамар.
Автор нагадує, якої популярності гасла досягнення миру всілякою ціною набули свого часу в Російській імперії, ставши одним із ключових факторів революцій 1917 року.
"Тож нехтувати цим фактором і надалі залагоджувати проблеми з мобілізацією виключно репресивними методами, тим більше в умовах, коли громадяни ще й не відчувають будь-яких позитивних зрушень у внутрішньому реформуванні країни, для нинішньої влади ризиковано", – вважає автор.
На його думку, варто підвищити в кілька разів рівень матеріального забезпечення та фінансову привабливість участі в АТО, при потребі збільшивши розмір військового податку.
"Адже якщо екс-регіоналам та екс-комуністам справді вдасться переконати значну частину наразі невизначеного населення центрально-західних регіонів, що голосування за них дасть шанс на припинення масових облав для відправлення на фронт і повернення раніше примусово мобілізованих додому, то чимало можуть проголосувати за ці політичні сили незалежно від своїх попередніх уподобань", – прогнозує оглядач.
Повний текст матеріалу "Гра на підвищення ставок" читайте в черговому числі "Українського тижня".