Намагання українців перетворити енергію, вивільнену Майданом, на реальні суспільні трансформації впираються у проблему звільнення суспільства від імперського російського спадку. Про це в матеріалі "Випробування топонімією" пише історик Віктор Брехуненко.
"Повсюдна радянська топоніміка підсвідомо створювала і в Україні, й поза її межами ілюзію тимчасовості Української держави. Нездатність української верхівки раз і назавжди перерізати пуповину утверджувала в середовищі московських еліт переконання, ніби нічого не втрачено і все можна відіграти назад. Адже в такий спосіб українська політична та економічна еліти демонстрували, що ментально вони однією ногою ще стоять на радянському березі", – наголошує історик.
"Звідси ж і святкування ювілею комсомолу, й заперечення частиною політикуму Голодомору-геноциду, і продовження практики надання вулицям імен діячів КПУ (мабуть, найбільш кричущий приклад – поява на початку ХХІ століття вулиці Володимира Щербицького в Дніпропетровську!). А чого варті мавпування Партією регіонів російського культу георгіївської стрічки чи спроби законодавчо запровадити вивішування червоного прапора на 9 травня?", – пише Брехуненко.
Детальніше читайте у черговому номері журналу "Український тиждень"