Використовуючи енергоносії, Росія намагалася застосувати в Європі тактику «розділяй і володарюй», однак сама може стати жертвою своїх підступів. Про це пише для видання The Euobserver Сійбрен де Йонг, експерт Гаазького центру аналітичних досліджень.
Автор статті зазначає, що через сумнівну політику Газпрому в Центральній та Східній Європі та кількох перебоїв з постачанням російська компанія втратила репутацію надійного партнера. Крім того, поточна ситуація в світі також завдала шкоди російській економіці.
«Американський фрекінг (добування сланцевого газу – ред.) удвічі знизив ціни на нафту… Більше того, закон ЄС про конкуренцію виявився ефективним в боротьбі з примхами Путіна і Газпрому, і є хорошим нагадування тим державам-членам (ЄС – ред.), які хочуть порушувати правила», – стверджує експерт, додавши, що потужним ударом для РФ стали західні санкції, пов’язані з агресією в Україні.
За словами де Йонга, Росія, використовуючи енергоносії, намагалася застосувати в Європі тактику «розділяй і володарюй», однак сама може стати жертвою своєї політики.
«Через санкції і правові перешкоди в Європі, Росії довелося змінити курс. Сьогодні Газпром частіше змушений укладати угоди з країнами, розташованим поза за межами Європи, і які на переговорах успішно експлуатують ослаблення позиції Кремля», – пише експерт.
Він зазначає, що після невдачі з побудовою «Південного потоку» Росія заявила про нову угоду з Туреччиною, однак цей план навряд чи можна назвати успішним для Кремля.
«Туреччині вдалося домогтися колосальної 6-відсоткової знижку на поставки газу, і вона прагне більшого. Крім того, Туреччина – не Україна. Це не настільки чутлива до жорсткої політики, яку Москва протягом багатьох років застосовувала щодо Києва», – наголошує де Йонг.
«Крім того, на турецькому ринку Газпром спіткає конкуренція з Азербайджаном, і, можливо, Іраном. Якщо ядерна угода з Іраном буде досягнута, ймовірно, що в недалекому майбутньому експорт газу (з Ірану – ред.) до Європи стане реальністю. Путін може побачити, як його тактика «розділяй і володарюй» працюватиме проти нього», – йдеться у публікації.
Експерт стверджує, що підписаний між Газпромом та Китаєм контракт про побудову газогону зі Східного Сибіру (вартість проекту оцінили в $ 400 млрд – ред.) також не варто вважати «угодою століття», як про це заявляв Путін.
«Дійсно, угода століття. Просто не для Росії», – зазначає де Йонг, додавши, що переговори щодо нового газогону були вкрай «затяжними», адже тривали ще з 1990 року.
«По-друге, позиція Росії в Європі ослабла, а Китай, нарешті, побачив можливість, на яку чекав. Притиснутий до стіни, Газпром намагається показати всьому світові, що може обійтися без Європи, і згоден на істотні поступки щодо ціни», – пояснив експерт.
Він нагадав, що наразі Єврокомісія проводить розслідування проти російської компанії через нечесну цінову політику щодо країн ЄС.
«Для Європи вкрай важливо, щоб Європейська комісія через верховенство права тиснула і контролювала російську газову імперію – основу кремлівської позиції «розділяй і володарюй», – резюмував аналітик.
Читайте також: The Economist про Газпром: Європа більше не боїться «капосного газовика»