Росія переживає економічні труднощі, і це впливає на здатність її уряду гарантувати традиційну фінансову підтримку Придністров'ю та іншим регіонам, на які вона має вплив. Про це йдеться в статті, опублікованій ресурсом eurasianet.com.
Згідно з повідомленнм, через скорочення бюджету РФ, виплати підтримуваним нею сепаратистських утворень на зразок Абхазії та Південної Осетії суттєво зменшаться. Зокрема, наприкінці січня прокремлівська «Независимая газета», посилаючись на джерела серед придністровських посадовців, повідомила, що Москва відмовилася надати раніше обіцяні$ 100 млн допомоги Придністров'ю.
Уряд Росії не підтвердив цієї інформації, однак деякі молдавські експерти вважають, що це цілком можливо, адже традиційно Москва забезпечує понад 70% бюджету Придністров'я.
«Судячи зі складної економічної ситуації та постійного погіршення ситуації в придністровському регіоні, особливо після початку кризи з України і падіння російського рубля, інформація видається такою, що відповідає дійсності», – заявив Йон Торнея, економічний аналітик Інституту розвитку та соціальних ініціатив у Кишиневі.
«Російська Федерація переживає багатосторонню кризу, і вона не може дозволити собі розкидатися коштами», – додав Оазу Нантой, директор Інституту суспільної політики в Кишиневі.
Високопоставлений придністровський чиновник зазначає, що Москва продовжуватиме підтримку регіону, але не настільки, як це було раніше.
«Тепер газ не постачають безкоштовно і скасували безкоштовний проїзд пенсіонерів у громадському транспорті», – розповів Дмітрій Соїн, член так званого парламенту Придністров’я, додавши, що минулого літа на 20% скоротили зарплати бюджетникам та припинили виплати надбавок до пенсій.
Соїн також визнав, що скорочення російської допомоги «приведе невизнану республіку до економічної катастрофи», адже Тирасполь (так звана столиця Придністров’я – ред.) вже має дефіцит бюджету в $ 404 млн.
За деякими даними, придністровські лідери активно шукають нові джерела надходжень. З березня сепаратистські чиновники вимагатимуть при в’їзді до так званої республіки оформлювати «зелену карту» для автомобілів, зареєстровані поза межами Придністров'я. Платні карти будуть застосовуватися в першу чергу для автомобілів з країн Європейського Союзу. Крім того, у Тирасполі ходять чутки, що нові податки накладатимуть на «тих, хто не навчається і не працює в придністровських установах». Це, наприклад, стосуватиметься сімей, чиї діти ходять до шкіл, розташованих на контрольованих Молдовою територіях.
У лютому придністровський лідер Євгеній Шевчук заявив російським ЗМІ, що «прогноз для нашої економіки за перше півріччя (2015 року – ред.) є негативним». За його словами, збитків зазнала промисловість, деякі підприємства закрилися. Обсяг експорту до РФ у січні знизився в 3,5 разів порівняно з аналогічним періодом 2014 року. Товарообіг з Україною та Молдовою теж скоротився.
Разом з тим Шевчук наголосив, що 30% придністровського експорту орієнтовані на ЄС. Підвищення товарообігу з Євросоюзом, однак, вимагає політичних змін. Євросоюз скасував мита на товари з Придністров’я, але угода закінчується в січні 2016 року. Крім того, Придністров'я відмовилося приєднатися до Угоди про вільну торгівлю, підписаної минулого року між ЄС Молдовою.
«Якщо до кінця року Придністров'яне переорієнтується на Європу…. це буде серйозним ударом для текстильної, металургійної та інших галузей промисловості республіки», -вважає Соїн.
Так званий уряд в Тирасполі не приховує цієї проблеми. За даними російських ЗМІ, він (так званий уряд – ред.) оголосив відкритий конкурс на розробку п'ятирічного «антикризового» плану, переможець якого отримає грошову винагороду в розмірі $ 45 тисяч.
Як відомо, населення Придністров’я становить кількасот тисяч мешканців, більшість з яких – етнічні росіяни та українці. Регіон став фактично незалежним від Молдови в 1992 році, після того як місцеві сепаратисти за підтримки російських військових відбили його в молдавської армії. З того часу виживання регіону залежить від присутності російських військових та кремлівських субсидій.
Читайте також: «Мирні» переговори, розтягнуті на десятиліття: досвід Придністров'я, Осетії й Абхазії