На думку видання, нещодавно підписані домовленості про перемир’я на сході України не зможуть стримати амбіції очільника Кремля.
«Навіть якщо угода про припинення вогню з 15 лютого працюватиме (що малоймовірно, зважаючи на минулі домовленості), навряд чи він (Путін – ред.) відмовиться від того, чого він хоче: жалюгідна маленька квазі-держава на Донбасі, яку він може використовувати, щоб гальмувати і деформувати розвиток України», – пише The Economist, зазначивши, що своїм вторгненням в Україну Путін посилає сигнал усім колишнім радянським республікам, які він також планує утримувати під впливом через енергетичний шантаж, торгові ембарго тощо.
«Для Путіна хороший сусід повинен бути слабким; краще васали, ніж союзники. Не варто сподіватися, що його реваншизм вичерпаний. Рано чи пізно він може покинутись на Балтійські держави, які є членами ЄС і НАТО, однак там проживають етнічні росіяни, яких він (Путін – ред..) обіцяє «захищати», – стверджує видання.
На думку автора статті, кінцевою метою Путіна є ЄС та НАТО, причому західні інститути і цінності є для російського лідера більш загрозливим, ніж армії. Він хоче зупинити їхнє поширення, або навіть зруйнувати їх зсередини, і вже почав це робити, опираючись на своїх прихильників на Заході та купуючи місцеві еліти.
«У цьому він досяг певних успіхів. У Франції, Угорщині та Греції він культивує крайні праві і ліві партії, які можуть лобіювати інтереси Росії в ЄС, або навіть сприяти розколу Союзу. Найбільшою метою є готовність НАТО до взаємної самооборони. Дискредитація цього постулату – шляхом, наприклад, постановки проросійського повстання в Естонії або Латвії, при якому інші члени НАТО відмовляться втрутитися, може призвести до розпаду Альянсу», – пише The Economist.
На думку видання, щоб успішно протистояти намірам Путіна, Захід повинен визнати, що проблема дійсно існує, і на це, зокрема, чітко вказують останні події в Україні.
«Наступним кроком може стати побудова нової стратегії – настільки гнучкої, як і жорсткої. Частково проблеми полягає в тому, що Путін грає за іншими правилами. Фактично для нього немає ні непорушних правил, ні загальнолюдських цінностей, ні навіть беззаперечних фактів (наприклад щодо того, хто збив рейс MH17). Є лише інтереси. Його (Путіна – ред.) Росія постала з переслідування послів і вбивств критиків агресії. Це один з його активів (Путіна – ред.) – готовність опускатися до методів, яких Захід остерігається, щоб не заплямувати себе», – йдеться в публікації.
У статті наголошують, що у випадку неефективності мінської угоди, підписаної напередодні за результатами чотиристоронніх переговорів, знову постане питання щодо надання Україні оборонного озброєння, однак цей крок має свої нюанси.
«Прихильники постачання оборонного озброєння вважають, що це збільшить втрати Путіна внаслідок протистояння. Але кожен, хто сумнівається в його (Путіна – ред.) спокійному ставленні до масових жертв, повинен згадати війну у Чечні. Якщо для стримування дійсно використовуватимуть озброєння, Захід повинен об'єднатися і відповісти на неминуче загострення із застосуванням більш потужної зброї (разом із фахівцями, які оперуватимуть)», – зазначає автор статті, додавши, що Путін вже зараз сприймає конфлікт в Україні як «провокацію Заходу», а реальне озброєння перетворить цю фантазію на факт. Крім того, відсутність єдиної позиції серед західних союзників також полегшить завдання Кремля.
The Economist наголошує, що Заходу у протистоянні варто використовувати не зброю, а власні переваги, які Путін застосовувати не може – зокрема, високий рівень життя, якого прагнуть люди. Таким чином союзники повинні надати Україні фінансову допомогу, достатню для того, щоб перетворити її на процвітаючу країну, паралельно контролюючи, щоб зазначені кошти були витрачені за призначенням.
«Путін хоче, щоб ситуація в Україні продемонструвала небезпеку прагнень щодо зближення з Заходом. Натомість треба показати переваги цього шляху», – йдеться в статті.
Видання наголошує, що необхідно зробити все можливе для того, щоб країни Балтії почувалися безпечно – зокрема, розташувати там бази НАТО, незалежно від того, якою буде реакція Росії на такий крок. Альянс повинен показати, що він захищатиме своїх союзників.
Крім того, The Economist закликає вжити заходів проти російської пропаганди.
«Багато росіян, у тому числі безсоромні путіністи, публічно заявляють про занепад Заходу, однак використовують (західні – ред.) школи і фондові ринки. Давно пора включити до санаційного списку усіх російських депутатів і високопоставлених чиновників», – зазначають в публікації, додавши, що санкції проти РФ треба посилити, і це може бути більш ефективними, ніж зброя.
«Разом з тим Захід повинен використовувати всі доступні засоби, щоб допомогти простим росіянам, у тому числі симпатикам РФ у країнах Балтії та Україні, дізнатися криваву правду про Путіна. Потрібно донести до них те, що Росія – велика країна – стала на страшний шлях, і до неї виявлятимуть прихильність лише тоді, коли її влада ставитиметься до всього світу і до власного народу з повагою, а не презирством», – резюмує The Economist.