Хроніка “мирних переговорів”: зустрічі, що не приносять результату

6 Лютого 2015, 16:39

Після підписання попереднього протоколу угоди про припинення вогню на Донбасі 5 вересня, фактично учасникам тристоронньої групи так і не вдалося домовитися про конкретні результати.

Хоча того ж дня президент Петро Порошенко віддав наказ припинити вогонь на Донбасі, 19 вересня у Мінську підписали меморандум про реалізацію протоколу. Проте терористи постійно порушували мінські домовленості і вели обстріли українських військових.

Після цього пройшло кілька зустрічей у різних форматах – зокрема у женевському (ЄС, США, Росії та України), нормандському, мінському –  із намаганням порозумітися, але поки жодна зі сторін не готова піти на мінімально прийнятні для іншої умови тривалої нормалізації, тому, на думку аналітиків, сподіватися на результативність переговорів – марно. 

Читайте також: Переговори щодо Донбасу – боротьба на виснаження

 

Поновлення «мінських переговорів»

Ще одна спроба «порозуміння» учасниками тристоронньої групи щодо війни на Донбасі відбулася 19 грудня по Skype, а потім із кількома перенесеннями – 24 грудня.

Зустріч тривала близько п'яти з половиною годин. Учасники зустрічі, по її завершенню, не дали жодних коментарів. У них брали участь представниця ОБСЄ  Хайді Тальявіні, екс-президент Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, представники бойовиків Денис Пушилін та Владислав Дейнего.

Згодом у терористів переговори в Мінську назвали «підготовчими».

Після зустрічі тристоронньої контактної групи у Мінську 31 січня представник України Леонід Кучма заявив, що консультації були зірвані у зв'язку з неявкою підписантів мінських документів Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького, а також ультимативними заявами їхніх представників Дениса Пушиліна і Владислава Дейнего. Згодом Кучма також сказав, що терористи в Мінську погрожували повномасштабною війною.  

Москва вустами глави МЗС Сергія Лаврова наполягає, аби Україна проводила перемовини з "ДНР" та "ЛНР" і сприймала їх за партнерів.

Головна вимога Москви – широка автономія республік й продовження їх фінансування Києвом.

Як заявив згодом заступник глави АП Валерій Чалий, у Мінську на зустрічі контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі представники бойовиків "поставили ультимативні вимоги" та "хотіли залякати". 

Крім того, в ОБСЄ поширили заяву, в якій з-поміж іншого йшлося про те, що представники "ДНР" та "ЛНР" не були готові до переговорів у Мінську.

Представники сепаратистів висунули свої умови: відмова від лінії розмежування від 19 вересня й визнання фактичного фронту станом на 31 січня.

Згодом у так званих "ДНР" і "ЛНР" заявили, що не підписували 19 вересня 2014 року додаток до Мінського меморандуму, який визначає лінію військового конфлікту. 

 

Нерезультативний «нормандський формат»

Зустрічі у «нормандському форматі» (Україна—Німеччина—Франція—Росія) у червні й жовтні не дали суттєвих результатів на зміну ситуації.

На початку січня дипломатичні джерела повідомили про заплановані на 5 січня у Берліні переговори в "нормандському форматі", які щоправда, кілька разів переносилися.

Пізніше стало відомо, що Франція та Німеччина сумніваються у доцільності проведення зустрічі щодо ситуації в Україні у "нормандському форматі". Зокрема, речник Меркель Штефен Зайберт заявив, що зустріч має сенс лише за умови досягнення прогресу.

Проте «нормандська четвірка» таки зібралася 12 січня.  Міністри закордонних справ України, Німеччини, Франції й РФ після перемовин в Берліні в спільній заяві зазначили, що зустріч в Астані можлива лише після повного виконання Мінських домовленостей.

Наступна зустріч у цьому форматі відбулася 21 січня. За її підсумками, міністри закордонних справ України, Росії, Німеччини та Франції висловили стурбованість спалахом бойових дій на Донбасі, закликали припинити вогонь, відвести важкі озброєння, дотримуватися «режиму тиші» і просувати можливості встановлення миру на Донбасі.

Учасники переговорів в «нормандському форматі» погодилися із пропозицією російської сторони щодо лінії розмежування і відвід важких озброєнь.

Водночас міністр закордонних справ України Павло Клімкін, на зустрічі сторони домовилися лише за одним пунктом Мінських угод. Пізніше в МЗС заявили, що у зовнішньополітичному відомстві не заперечують можливості продовження переговорів глав МЗС країн у форматі «нормандської четвірки» для врегулювання ситуації на сході України.

 

Переговори щодо врегулювання ситуації

Окрім переговорів у форматах після 19 грудня очільники країн також проводили зустрічі, на яких вирішувалася ситуація щодо Донбасу.

Так 12 січня президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв та федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель обговорили заходи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Зокрема під час переговорів були обговорені заходи з врегулювання ситуації на сході України в контексті можливої найближчим часом зустрічі глав України, Росії, Німеччини та Франції в Астані.

27 січня президент України Петро Порошенко провів зустріч із президентом Польщі Броніславом Коморовським.

5 лютого держсекретар США Керрі прибув з візитом до України. Того ж дня до Києва прибудуть канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Франсуа Олланд.

«Росія повинна зробити свій вибір не лише на словах, а діями… Росія повинна продемонструвати свій вибір і негайно припинити збройну підтримку сепаратистів та сісти за стіл перемовин. Перш за все, домовленості треба виконати не просто на папері. Необхідно відвести важкі озброєння від лінії розмежування. Друге, вивести війська і зброю з України і закрити кордон. Обидві сторони мають звільнити заручників», – зазначив під час зустрічі Керрі.

Переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі за участі Меркель, Олланда та Путіна заплановані на 18:00 (за Києвом – ред.) 6 лютого.

Як відомо, цього тижня президент Путін надіслав лідерам Німеччини та Франції пропозицію щодо врегулювання конфлікту на Сході України, однак в ЄС його план не знайшов підтримки. 

Тим часом, згідно з інформацією ООН станом на початок лютого, за час конфлікту загалом загинули 5358 людей, поранені – 12235.

Сюди включили 298 пасажирів рейсу MH17.

Майже мільйон біженців покинули зону конфлікту і виїхали до України. Ще 600 тисяч поїхали в інші країни, зокрема, 400 тисяч – до Росії.