Політтехнолог та блогер Станіслав Бєлковскій у тексті «Захід не готовий стати психотерапевтом для Путіна» пише, що приниження Путіна у Брісбені може призвести до непередбачуваних наслідків, зважаючи на емоційну вразливість нинішнього лідера РФ.
«Владімір Путін на саміті G-20 у Брісбені був підданий безпрецедентній обструкції. Лідери ключових західних країн фактично дали зрозуміти, що не сприймають його як договороздатного і взагалі пристойного партнера. Це якісно новий підхід до Путіна, бо відносно недавно вважалося, що з ним можна якось домовитися, умилостивити, задобрити. Саміт показав, що від цієї позиції Захід відходить і, мабуть, збирається мати справу з наступною, постпутінською владою в Росії, хоча абсолютно незрозуміло, коли, з якої причини і з якої сировини ця влада виникне», – пише Бєлковскій.
«Будучи приниженим і ображеним, Путін не міг залишатися на саміті надовго. На прес-конференції, яку він проводив під час сніданку лідерів G-20, які залишилися без нього, російський президент виглядав знервовано. Було видно, що події у Брісбені не відповідали його уявленням про предмет: він все-таки вважає себе гігантом і титаном міжнародної політики, якою любить займатися, на відміну від політики внутрішньої, що була для нього завжди великий тягарем», – додав Бєлковскій.
На його думку, події у Брісбені звісно змусять Путіна переосмислити стан речей, однак не варто очікувати, що він стане більш поступливим.
«Він розраховував, що всі його дії на пострадянському просторі, і не тільки там, дозволять йому реалізувати стратегію примусу Заходу до дружби, що він все-таки зможе вийти на переговори з Бараком Обамою і лідером Євросоюзу з питань, які цікавлять його, Путіна, глобальних і локальних питань . І сам факт того, що запрошення на Глобальну Двадцятку не було відкликано, міг породжувати в ньому помилковий оптимізм з цього приводу. Однак нічого доброго не сталося, і він поїхав з саміту абсолютним ізгоєм», – продовжив блогер.
«Будучи людиною реактивною та імпульсивною, Путін буде реагувати на те, що трапилося досить жорстко, це не обіцяє нічого доброго ані Україні, ані російському громадянському суспільству. Путін за психотипом відноситься до людей, на яких практично неможливо тиснути. Під тиском він діє на зло і наперекір рівно з силою цього тиску. З Путіним потрібно проводити серйозну і складну психотерапевтичну роботу, щоб примусити його піти на поступки – потрібно створити йому враження, що він сам є ініціатором цих поступок і, що він морально правий. Але Захід до цієї роботи не готовий. За підсумками саміту G-20 можна сказати, що ізоляція та відчуження Путіна якісно зросли, а, оскільки ми знаємо, що Путін дорівнює Росії, це не несе нічого доброго всій Росії», – підсумував Бєлковскій.
Російський блогер Наташа Ісакова у тексті «коалу шкода» критикує співвітчизників, які образилися на приниження Путіна у Брісбені, оскільки таким чином «принизили Росію».
«Що коїться-то? Народ – опозиційний – образився, що в особі Путіна принизили країну, а значить і кожного жителя країни, тобто конкретно Васю Пупкіна. А він, Вася, може, з політикою Путіна і не згоден. От як вставання з колін глибоко проникло. Люди начисто позбулися власних кордонів і індивідуального життя», – пише Ісакова.
На її думку, подібні ідеї є наслідком обожнення громадянами Росії себе з владою.
«Вася, розслабся, про тебе в Австралії ніхто не знає. Конкретно на тебе у них немає пред'яв, тим більше, що ти проти війни і всього такого. Просто конкретний чувак дуже погано себе вів на міжнародній арені – і отримав в око. А через нього долетіло до тих, хто йому весь час аплодує. Але це швидше їхні проблеми. В очі давали конкретно цьому хлопцю – так взагалі буває в авторитарних державах. Хотів за все відповідати, вбив плюралізм думок і різні цивільні інститути – отримай! Він – це він. Ти – це ти… Скажи, що це не ти їм в каструлю з борщем нас..в і взагалі був страшенно проти цього. І взагалі, Вася, досить ідентифікувати країну з владою, а владу з собою. Ця людина представляє не нашу з тобою країну. Наша з тобою країна – вільна, законослухняна, європейська, мирна, космополітична, розумна, конкурентно-спроможна, соціально-відповідальна, відкрита … Багато ще слів про нашу країну можна писати. Так от, Вася, нашу з тобою країну він ганьбить. І вбиває щодня. Не давши народитися. І хлопці все правильно зробили. Зробили те, що ми з тобою мали зробити, Вася, всередині країни… А коалу шкода, так», – написала Ісакова.
Георгій Сатаров, помічник президента Боріса Єльцина у 1994-1997 роках у тексті «Світ-Росія-Путін» переконаний, що не варто захоплюватися холодною зустріччю Путіна у сонячній Австралії, адже західні лідери вчергове підміняють реальні кроки символічними жестами.
«Я немало живу на світі. Багато їздив і бачив. Люблю історію і дуже багато читаю. Я не знаю жодного лідера, про якого пишуть, співають і малюють те, що пишуть співають і малюють про президента моєї країни. А в нього ж кнопка ядерного арсеналу другого за розміром у світі. Замисліться, до чого він довів весь цей світ, якщо все так відбувається», – пише Сатаров.
«14 років Путін «найоживал», посміхаючись усю світову еліту. Вони терпіли. Вони знали йому ціну, знали вже точно років десять. І знали про все. Вони терпіли, а він тримав їх за слабаків. А вони терпіли. Це у них така політика. Мудра, прагматична. Тепер вони біля розбитого корита. У них немає того, заради чого вони терпіли всі його брехню і витівки. Зате є війна в центрі Європи і загрози набагато страшніші. Це вони 14 років формували умовні рефлекси Путіна. І доформували. Зараз вони зрозуміли, що сталося. Зрозуміли, що самі дотягнули Путіна до нинішньої ситуації, і тому зміщують на нього свій комплекс провини. І знову проявляють слабкість, застосовуючи примітивний арсенал посмішок і жестів приховування рук, відвертаючись і відводячи погляди. Все це, по суті, нічим не відрізняється від того, що вони робили раніше. Настільки ж безпорадно. Жалюгідне видовище. Цікаво, чи розуміють це їхні виборці?», – зазначив Сатаров.
Журналіст і блогер Аркадій Бабченко на сорінці у мережі Facebook роздумує про те, що постпутінській Росії буде дуже важко відродити той кредит довіри, який країна мала у 90-ті роки ХХ століття.
«Власне, у Росії тепер два варіанти – або вона вже на повному серйозі, ось вже зовсім-зовсім по-справжньому, з усіма супутніми «ніштяками», сповзає до країн третього світу, або тепер десятиліттями, на колінах, принижуючись, з моторошним скрипом, опором і багаторазовим биттям чолом буде вповзати назад у співтовариство світових країн, куди її вдруге з такими широко розкритими обіймами як це сталося на підйомі дружелюбства у 90-ті, впускати, звичайно, вже ніхто не буде. Виданий кредит – гігантський, безвідсотковий, на найлояльніших умовах, майже задарма і, щоб ніхто не пішов ображеним: живіть, люди, разом з нами, ми радіємо вам, Європа для всіх – Вова з найбільшою віртуозністю примудрився прос..ти лише декількома помахами руки. Всіх переграв, усіх. Чого вже там», – написав Бабченко.