Іловайська трагедія стала наслідком реалізації плану, розробленого наприкінці червня 2014 р. Про це у своєму матеріалі для "Українського тижня" пише працівник однієї з структур Міністерства оборони Ярослав Тинченко.
"Цей план був широко розпіарений нашими політиками та полягав у блокуванні військами державного кордону та взятті у кільце Донецька, Луганська та інших міст, де групувались збройні загони сепаратистів та російських добровольців", – пише Тинченко.
За його словами, план мав два суттєвих недоліки:
1. Стратегами зовсім не брався до уваги «людський фактор» у Збройних силах України, які "чомусь вважали (і багато хто вважає і донині), що лише вчора мобілізовані з гражданки люди можуть за лічені тижні перетворитись на справних офіцерів та солдатів. На блокування кордонів було кинуто бригади (24-у, 30-у, 51-у, 72-у, 79-у), які на 70-90% складалися з щойно призваних за мобілізацією людей".
2. Ані члени уряду, ані генералітет не очікували, що війська Російської Федерації візьмуть участь у збройному конфлікті у Донбасі, а "розстріл з «Градів» з території РФ української колони під Зеленопіллям 11-го липня став для всіх цілковитою несподіванкою".
"Вже у 20-х числах липня стало остаточно очевидним, що план зазнав фіаско, і слід виробляти якусь нову стратегію", – пише він.
"Іловайського котла могло не бути, якби одразу після надходження даних про перетин кордону російськими військами українські сили покинули місто та відступити в бік Комсомольська. Причому цей шанс зберігався щонайменше два дні", – заявляє Тинченко.
Більше читайте у матеріалі "Іловайськ: цифри і факти" у №45 "Українського тижня".