Замість того, щоб відмежовуватися від російської культури «залізною завісою», Україні варто зламати нав’язаний принцип її сприйняття. Про це написав публіцист Юрій Макаров у статті на сайті Тиждень.ua.
«Завдання ще глибше. Якось близько року тому я дещо безвідповідально запропонував гасло культурної «залізної завіси» між нами та колишньою метрополією. Безвідповідально, бо в культурі ніякі залізні завіси не працюють, якщо їх не забезпечують мільйони чемних сірих чоловічків, а то вже зовсім сумно. Та й не в герметичності суть питання, йдеться лише про те, щоби нарешті зламати застарілу й неадекватну культурну матрицю», – наголосив Макаров.
За його словами, сприйняття діячів культури в Росії побудовано за принципом чіткої ієрархії.
« – Фрукт? – Яблоко! – Поэт? – Пушкин!» Російська культура – не просто сума текстів, це передусім струнка й репресивна ієрархія. Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь, Бєлінскій, Нєкрасов, Чєрнишевскій… Ти можеш не читати жодного рядка з Чєрнишевского, але якщо ти розвиваєшся всередині цієї системи координат, то приречений відчувати його наявність у загальному контексті. І вважати, що він кращий за Фаддєя (Тадеуша) Булгаріна, хоча насправді це ще треба довести. Й головне, для тебе підсвідомо Тургєнєв залишатиметься важливішим за Флобера, а Горький за Томаса Манна – парадокс? Будь ласка, якщо ти почуваєшся росіянином, люби своє, але не нав’язуй це мені!», – наголошує Макаров.
Публіцист переконаний, що проблема не в переоцінці російської культури у порівнянні з іншими національними, а в ракурсі погляду на неї.
«Для французів список світового must read складається на 50-60 відсотків з французьких імен. Англійці досі примудряються практично ігнорувати іноземні літератури, навіть споріднену американську. Але навіть там, принаймні в середовищі інтелектуалів, паралельно існують різні ракурси, зрізи (феміністичний, постколоніальний etc.) Тут же ж усе чітко: «Пушкін – наше всьо». Чуєте? Всьо!», – додав Макаров.
Детальніше читайте у статті Пушкін і Вагнер: перезавантаження матриці.