Як повідомляють західні ЗМІ, найбільше здивувалися через нове призначення Солтенберга самі норвежці. Політична еліта та медіа Норвегії пророкували йому кар'єру в ООН, але аж ніяк не в НАТО.
Столтенбергу 55 років. Його батько – екс-міністр оборони та закордонних справ Норвегії. В дитинстві нинішній очільник НАТО кілька років провів у Бєлграді, де вивчив сербську мову. Підлітком він брав участь в пікетах біля посольства США на знак протесту проти війни у В’єтнамі.
В 1985 році Столтенберг очолив молодіжне крило Робітничої партії Норвегії, членом якої він став у 14 років. На новій посаді він пропагував ідею виходу Норвегії з НАТО, однак пізніше змінив свою позицію. Крім того, згодом Столтенберг очолив всю партію.
За деякими даними, наприкінці холодної війни молодого перспективного політика намагались завербувати радянські спецслужби, однак представники норвезької розвідки запевняють, що Столтенберг повідомив про це норвезьку владу і не працював на КДБ.
В 90-их Столтенберг займав посаду міністра фінансів і торгівлі Норвегії, виступаючи за збереження країною покладів нафти до скрутніших часів. У 1995 році він взяв участь у велопробігу Осло-Париж на знак протесту проти ядерних випробовувань, які проводила Франція.
На посаді прем’єр-міністра Норвегії Столтенберг побував двічі – у 2000-2001 та 2005-2013 роках. Під час другої його каденції Державний пенсійний фонд Норвегії припинив співпрацю з трьома американськими компаніями – Boeing, Northrop Grumman та Honeywell – через причетність до виготовлення ядерної зброї.
"Сто відсотків (компаній – ред.), визнаних винними у скоєнні тяжких і систематичних порушень прав людини, є… американськими. Чи є сенс вірити, що серед чотирьох з лишнім тисяч компаній з усього світу, з якими співпрацює пенсійний фонд, лише американські компанії порушуть етичні норми?", – скаржився тоді посол США в Норвегії.
Незважаючи на мирну риторику, на посаді прем’єра Столтенберг збільшив військові витрати країни та завоював репутацію військового союзника США. Він схвалив "війну з терором" президента Джорджа Буша після нападів на Всесвітній торговий центр і Пентагон 11 вересня 2011 року та підтримав рішення про направлення норвезьких військ в Афганістан. Також норвезька авіація брала участь у військових операціях НАТО в Лівії.
Крім того, в червні 2013 року, міністр закордонних справ Норвегії заявив, що уряд країни таємно виступив посередником на переговорах між талібами і афганською владою, щоб відкрити шлях для прямих переговорів між воюючими сторонами.
Цікаво, що Столтенберг-прем’єр часто їздив вулицями Осло, видаючи себе за звичайного водія таксі, щоб дізнатися ставлення людей до роботи свого уряду.
Разом з тим Столтенберг є прихильником хороших стосунків з Москвою. Свого часу він шляхом переговорів поклав край 40-річним суперечкам щодо морських кордонів між Росією та Норвегією. У 2010 році він підписав угоду, що дозволила нову розвідку нафти і газу в Арктиці. Також Солтенберг перебуває в дружніх стосунках з екс-президентом РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим.
"Ми дамо старт новим відносинам з Росією, маючи на меті побудову стратегічного партнерства", – заявляв Солтенберг на саміті НАТО у Лісабоні в 2010 році. За його словами, Альянс і Росія мають багато проблем загальної безпеки, якими " найкраще займатися в рамках співпраці, наприклад, створивши Раду Росія-НАТО."
Однак нещодавно Столтенберг засудив російську агресію щодо України, назвавши дії Кремля "неприйнятними".
"Росія порушила міжнародне право, і це політика сили, яка вже відійшла в минуле. Ми не будемо жити в світі, в якому перемагає найсильніший", – заявив він.
За інформацією західних ЗМІ, Столтенберг завдячує своєю новою посадою канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, з якою їм раніше вдалося налагодити плідну співпрацю. Європейські видання називають його "реалістом", "людиною консенсусу", "вправним переговорником". Разом з тим, досі залишається незрозумілою позиція нового генсека щодо таких ключових питань, як партнерство США та ЄС, російська загроза та ядерна зброя, які є основним стримуючим фактором для Альянсу.