На його думку, Німеччина і Росія близькі лише на поверховому рівні політики.
„Пацифістське суспільство, створене в повоєнній Німеччині, на тлі успішної Ostpolitik ХХ століття (що ніби засліпила очі німецькій політичній еліті, яка зовсім заплуталася у своїх відносинах із путінізмом) не надто вдало маскує фундаментальні розбіжності між двома колишніми агресорами. Один із них радикально змінив політичну парадигму; інший вирішив дотримуватися колишнього курсу у найбільш відразливий спосіб. У той час як Німеччина обрала шлях першої в сучасному світі держави, по-справжньому відмінної від гоббсівської моделі, Росія завжди була і є одержима ідеєю відродження експлуататорського, не здатного до каяття і глибоко аморального політичного світу в ХХІ століття”, – вважає Донскіс.
На його переконання, краще відійти від концепції Семюеля Гантінґтона про зіткнення цивілізацій, „у якій недооцінюються течії та моральні безодні всередині самої Європи”.
„Нам радше варто спробувати осмислити зіткнення двох типів державності, про яке насправді нині йдеться. Це зіткнення між реінкарнаціями Томаса Гоббса і Віллі Брандта. Річ у тім, що Росія може стати європейською державою з майбутнім лише тоді, коли знайде в собі сили вибачитися перед Україною і таким чином відповісти за свої історичні та моральні помилки”, – наголошує депутат Європарламенту .
Детальніше читайте в матеріалі „Питання провини” у черговому (№ 38) числі „Українського тижня”.