«Перемовини (щодо постачання зброї – Ред.) проводять з кожною конкретною країною. Час ніяк не обмежений та не регламентований. Перемовини можуть тривати, умовно, від двох днів до року. Тобто різниця така, що просто на це питання неможливо відповісти. Окрім того, це залежить від політичних питань та від «політичної чутливості» цих країн до вирішення таких питань. Це залежить від їхніх ресурсів, від наявності певних озброєнь у них. Навіть якщо у них немає певного типу озброєнь, то вони можуть, наприклад, запланувати закупівлі. Але це все предмет кожних конкретних перемовин, які є, зазвичай, конфіденційними. Інформацію про строки ніхто не надасть», – переконаний експерт.
Водночас, на думку Сунгуровського, країни Заходу зважатимуть на події в інших регіонах планети під час перемовин про постачання зброї до України.
«Останній випадок (військової допомоги Заходу – Ред.) – коли Німеччина надала військову допомогу курдам, а Сирії допомагала Росія. Якраз «політична чутливість» від цього й залежить. Наприклад, коли Німеччина надала військову допомогу курдам, то вона це зробила недержавному суб’єкту, який воює з недержавним суб’єктом. Якби стороною цього конфлікту була держава, уряд, то ставлення було б кардинально іншим. Адже у випадку надання допомоги там, де стороною конфлікту є держава, Росія одразу поставить питання: «А чому ми не маємо права допомогти, наприклад, Башару Ассаду у Сирії?» Такі речі, «політично чутливі», мають особливий вплив на результати таких перемовин. Ніхто не хоче підставлятися», – вважає Сунгуровський.
На його думку, Україна потребує, передусім, систем персонального захисту для солдатів, високоточного озброєння та обладнання для розвідки.
«Україна зацікавлена у постачанні захисних засобів для солдатів: шоломів та бронежилетів. Вона зацікавлена у постачанні захищених засобів зв’язку, засобів радіорозвідки та радіо-електронної боротьби. Вона зацікавлена у постачанні високоточної зброї, у тому числі дронів. Дрони (безпілотний військовий літак, різновид робота – Ред.) – вже не радіорозвідка, а реальна розвідка на місцевості, у тому числі відео розвідка. Дрони також можуть нести не лише розвідувальну апаратуру, але й ударну. Постачання бронетехніки, стрілецької зброї, патронів. Щоправда, цього «добра» у нас й у самих вистачає, але снайперські гвинтівки – теж необхідні. Постачання авіаційної техніки. Однак тут виникає таке питання: якщо ми отримуватимемо техніку іноземного виробництва, то для її експлуатації та обслуговування потрібна підготовка особового складу. Тут мабуть варто вести мову не лише про постачання техніки, але й про курси для персоналу», – зазначив експерт.
Нагадаємо, 4 вересня президент Петро Порошенко заявив, що Україна домовилася з країнами-членами НАТО про постачання зброї, але не уточнив назви країн. Після цього радник президента Юрій Луценко заявив, що мова йде про США, Францію, Італію, Польщу та Норвегію.
Також повідомлялося, що згодом, 7 вересня, Норвегія заперечила наявність домовленостей, про які розповів Луценко.