"Можна зрізати офіційну плату, надбавки, відпускні, оздоровчі тощо – це лише частина айсберга. Бо залишаються все одно спонсорські конверти, а також можливості скористатися становищем: чи то проштовхнути свою фірмочку на тендері, чи то переписати на тещу часточку чужого бізнесу, а також такі зовсім уже дрібниці, як п’ятизірковий санаторій або службова квартира в непростому таунхаусі. Усе заради того, щоб тримати рівень споживання не гірше, ніж у «колег по цеху». Один нардеп мені відверто жалівся: «Ти зрозумій, старий, якщо я прийду в черевиках дешевше ніж за 200 доларів на засідання комітету, жодного мого аргументу ніхто не почує, я буду для них порожнім місцем».Така норма", – пише Макаров.
"У країнах західної демократії спокус не менше, а людина скрізь людина. Але є уявлення про те, що cool і не дуже cool. Мер Лондона Борис Джонсон дістається до свого офісу велосипедом – це круто! Колишній мер Нью-Йорка Майкл Блумберґ віддавав перевагу метро – це теж cool. Президент Франції Франсуа Олланд їздить до коханки моторолером (щоправда, з одним охоронцем) – коли це відкрилося, французи на якусь мить вибачили йому всі провали в політиці. Усі пам’ятають фотки Обами з китайським годинником і стоптаними черевиками, хоча чоботаря він уже якось може собі дозволити. А золотий батон – це для диктаторів третього світу", – наголошує журналіст.
Більше читайте у колонці Юрія Макарова "Vip економкласу" у №36 "Українського тижня".