Так, дипломат Володимир Огризко, стверджує, що злив інформації про таємні домовленості між Путіним і Меркель свідчить про готовність Кремля йти на компроміс.
«Таємні переговори між Путіним і Меркель – це фантазія, оскільки як умови, так і формат їх проведення досить сумнівні. Якщо включити здоровий глузд, то європейські країни ніколи не підуть на те, щоб визнати анексію Криму (нібито один з пунктів можливого мирного плану, який обговорюють за закритими дверима глави РФ і Німеччини, за версією британського видання Independent). На різних з'їздах держав Європейського союзу вже не раз засуджувалося приєднання півострова до Росії і заявлялося про те, що це абсолютно незаконний крок, порушені всі міжнародні норми, тому анексія ніколи не буде визнана», – зазначає Огризко, додавши, що в сенат США вже внесли проект закону про те, щоб заборонити навіть на законодавчому рівні можливість визнання анексії Криму.
«Як і будь-який інший досвідчений фокусник, РФ викидає в зовнішній світ максимум, який планує отримати, стежить за реакцією, а потім приймає рішення, яким буде наступний крок», – переконує Огризко.
«Варто розуміти, що компроміс буде знайдений не під час дискусій або зустрічей, а, на жаль, на полі бою в Донбасі. Як би це пафосно не прозвучало, але тільки тоді, коли всі бандити будуть викинуті з території України, а також знищені, – настане період другого етапу звільнення України, а саме –повернення Криму. І ми готові терпляче почекати до цього моменту», – резюмує український дипломат.
Про вплив санкцій Заходу на економіку РФ пише російський журналіст Сємьон Новопрудскій.
«Розрахунок Росії на те, що Захід, насамперед ЄС, відмовиться від санкцій через газову залежність від Москви і небажання жертвувати власною вигодою, не виправдався. Збитий малайзійський пасажирський Боїнг на території, контрольованій проросійськими сепаратистами, і тривалий кривавий серіал Новоросія перетворив РФ в країну-ізгоя. Росія хотіла домогтися світового визнання і домоглася – її визнали небезпечною для ведення будь-яких справ», – зазначає він.
Новопрудскій стверджує, що розв’язана Росією нова «холодна війна» може бути руйнівною для неї самої. Для прикладу він наводить СРСР.
«СРСР був великою військової та економічної (за розмірами економіки, але не за ефективностю) державою – другий у світі. І все одно не витримав холодної війни і гонки озброєнь. Росія в десятки разів слабкіше – економічно і політично. Навряд чи мільйони росіян готові до голоду і позбавленням заради історичної химери відродження імперії. Але навіть голод і позбавлення не допоможуть досягти результату. У Росії не залишилося надійних союзників навіть усередині колишнього СРСР, не кажучи вже про решту світу», – зазначає журналіст.
«Наслідки нової холодної війни настануть для Росії набагато швидше, ніж для СРСР. І будуть ще більш руйнівними, ніж для радянської імперії», – підсумував він.
В свою чергу Віталій Сич, головний редактор «Нового времени» зазначає, що у відповідь на санкції Заходу проти РФ росіяни почали «душити» іноземний бізнес у своїй країні, не усвідомлюючи, що це може вдарити в першу чергу по російській економіці.
«Російські депутати мають намір ввести нове поняття в російське законодавство – «країна-агресор». У список агресорів потраплять усі країни, які ввели санкції проти РФ. Згідно з документом, іноземним юридичним та фізичним особам, зареєстрованим у «країні-агресорі», а також російським юридичним особам, афілійованим або залежним від таких іноземних осіб, заборонять здійснювати на території Російської Федерації діяльність з аудиту, надавати юридичні та інші консультаційні послуги», – пише Сич.
«В цей список «як мінімум» потраплять усі 6 великих американських аудиторських та консалтингових фірм, що працюють в Росії. Це Deloitte, KPMG, Ernst & Young, PricewaterhouseCoopers, Boston Consulting Group і McKinsey», – додає він.
«Бити по іноземних інвесторах – все одно що пиляти гілку, на якій сидиш. Справа не тільки в зменшенні відрахувань до бюджету. Справа і в загальному зменшенні бази для оподаткування та загальному охолодженні економіки. Адже інвестори створюють замовлення для купи підрядників, створюють робочі місця тощо. Якщо зробити життя інвесторів в РФ некомфортним, вони підуть, скоротяться, заморозяться та інше. І це вдарить по Росії і добробуту її громадян», – зазначає Сич, додавши, що українці мають бути готовими відчинити двері перед капіталом, який, можливо, покине російський ринок.
В той же час журналіст Максим Бутченко у своєму блозі розмірковує про те, що змусило деяких українців взяти до рук зброю та приєднатися до російських бойовиків, які, оголосивши себе «ополченням», орудують на Донбасі.
«Кажуть, що якась частина російських бойовиків пішла до Росії, а чому інші залишилися? Що тримає українців, які воюють в так званому "ополченні"?», – пише журналіст.
Разом з тим Бутченко називає два таких фактори.
«Перше – це ненависть, справжня, тваринна. На всі свої приниження, злидні, соціальне болото на сході України ці люди поклали провину на центральну владу, а не на місцевих князьків, які відверто їх грабували», – зазначає він.
«Друге – це своя значимість зі зброєю. Це марнославство обшарпанця, помножене на рівень його приниження. Поки у нього зброя – він піднімається над своїм соціальним смітником, бачить його з висоти танка або БТР», – додає журналіст.
«Саме тому ці люди будуть воювати і воювати. Причому навіть після закінчення активних бойових дій деяка частина за сприяння Кремля може піти в партизани, а значить, спокійного життя нам не бачити ще довго», – переконаний Бутченко.
Письменник та політолог Андрій Волошин пише про вплив агресивної політики Кремля щодо України на імідж Росії серед слов’янських країн.
На його думку, позиція Росії демонструє імперську суть цієї країни і має певне історичне підґрунтя.
«Існує багато літератури, яка викриває ординську суть Московії, позбавляючи її вікових досягнень московської пропаганди. Країна Моксель…», – пише Волошин. Він зазначає, що численні російські ідеологи признали, що Москва – спадкоємниця Золотої Орди та не має нічого спільного з Київської Руссю. Для підтвердження цього автор цитує Ніколая Трубєцкого, який в своїх працях пише про «тінь великого Чінгізхана» та «об’єднання Євразії».
«Ці ж ідеї євразійства активно пропагує один з «ідеологів Путіна» Олександр Дугін, який після російської агресії в Україні вийшов з маргінесу в мейнстрім. Дугін з начебто респектабельного професора перетворився в агресивну істеричку, закликаючи всіх росіян йти воювати, а Путіна ввести війська», – зазначає Волошин.
«Росія (Московія) попри всю активну роботу своїх дипломатів, попри величезні фінансові затрати для покращення свого іміджу за кордоном, стає світовим ізгоєм. З усіх слов'ян лише частково серби та білоруси їх підтримують. Частково. Швидше за інерцією та через акцент на православ'ї, хоча серед тих, хто воює за терористів на сході України ідейних православних – меншість. Більше можна побачити чеченів-кадирівців, професійних військових та вбивць, найнижчу соціальну чернь, якій гроші та автомат пообіцяли новий драйв та підняття статусу і самооцінки», – наголошує автор.