Всі інші варіанти домовленостей, наскільки б юридично досконалими та політично привабливими вони не видавались, не поставлять фінальної крапки у довгій історії наших неприємних стосунків. До того ж, які б зобов’язання не взяла на себе Москва — виведення військ, повернення окупованих територій, виплата репарацій — виконуватись у повному обсязі не будуть. Адже всім відомо, що будь-які договори, підписані з Росією, нічого не варті. Тому йтиметься не про закінчення війни, а лише про її тимчасове припинення. Це означатиме, що загроза з боку Росії й далі нависатиме над Україною. Виходить, що нинішнє покоління українців, замість спробувати раз і на завжди розрубати цей Гордіїв вузол, передасть цю проблему у спадок своїм дітям. Хоча ще ніколи в нашій історії кон’юнктура не була для нас такою сприятливою, а перспективи — такими багатообіцяючими.
Сьогодні Україна можливо не у найкращій формі, щоб протистояти Росії та ще й зазіхати на її повне знищення. Нам багато чого бракує: зброї, літаків, грошей тощо. Але у цій страшній війні є щось дуже ірраціональне, більше схоже не на випробування, а на шанс. Шанс, який не можна втратити. Ми несподівано отримали те, на що навіть не могли раніше сподіватися. Й це не лише унікальна підтримка ключових світових гравців. Не лише ворог запрограмований усіма своїми діями на самознищення, що безумовно надихає і чим варто скористатись. Україна власним героїзмом прочинила собі реальне вікно можливостей. Й тепер від її поведінки, стійкості, мудрості та здобутків, залежатиме нова модель співіснування народів на планеті — як би пафосно це не звучало. Знищуючи міф про непереможність та велич Росії, українці не лише вносять свою посильну лепту в порятунок людської цивілізації, як руйнують усі ті потворні конструкції, які були на ньому вибудувані. А тому розпад Росії так чи інакше стане грандіозним потрясінням для світу. Й навіть якщо він не буде миттєвим та добряче розтягнеться в часі, все одно потягне за собою чимало доленосних змін.
Звісно ціна, яку усім нам доведеться за це заплатити може бути грандіозною та приголомшливою. Але це ціна нашої свободи, це плата за щасливе майбутнє наших дітей. Якщо ми не захочемо її сьогодні сплатити та погасити врешті свій борг перед мільйонами загиблих за Волю України земляків, наші жертви не припиняться ніколи. Адже формула незалежності України до болю проста та зрозуміла: або ми їх, або вони нас. Іншого виходу, окрім як перемогти Росію, в України немає. Й цю думку важливо вкласти у голову Володимиру Зеленському та іншим керівникам держави. Будь-які переговори із Кремлем мають сенс лише тоді, коли йдеться про затягування часу — якщо це нам потрібно.