Імперії опинилися на смітнику історії, бо повністю перемогли ідеї Йогана-Готфріда фон Гердера.
Весь світ прагне до партикулярної ідентичності та вважає, що кожна ідентичність є унікальним вкладом у людську духовну культуру. Тому всі переконані, що кожен народ, кожен етнос, кожна раса мають право на самовизначення. Навіть такі неімперські наднаціональні гіганти, як Європейський Союз, тріскають під впливом національних ідентичностей та прагнень. Байдуже, чи ці прагнення реальні, завершаться успіхом чи невдачею.
Головне, що націоналізм виключає імперії, чого бідолашний Владімір Владімірович досі не зрозумів. А мав би. Усе ж таки це завдяки національним рухам що СРСР розвалився, що британська, французька, іспанська та португальська імперії припинили існування. Як випускник школи КҐБ, мав би знати, що Радянський Союз підтримував національно-визвольні рухи в Азії, Африці, Південній Америці та на Близькому Сході. До речі, комуністи навіть пропонували афроамериканцям створити власну державу. І сам Путін був свідком сили національно-визвольних рухів у Східній Європі в 1989 році. Звичайно, все це його шалено перестрашило, бо призвело до «найбільшої трагедії ХХ століття» — до загибелі СРСР, чи то пак Росії.
Читайте також: Шукати ворога під ліхтарем
Властиво, його поведінка жалюгідна. Тримається щосили шматочків Молдови, Грузії та України. Старається перетворити Білорусь на колонію. Тримає війська у Вірменії й Таджикистані. Літаками порушує кордони Естонії. Вліз зі своїми солдатами в Казахстан. Можливо, готує наступ на Україну та мріє про аншлюс північного Казахстану. Ставить Америці та Європі ультиматуми, хоч російська економіка на рівні країн Бенілюксу або Техасу. Ні, його поведінка більше ніж жалюгідна — вона патетична, була б навіть смішною, якби не вірогідність подальших людиноненависницьких наслідків його миролюбної політики.
ле його амбіції приречені на крах, бо національний дух несумісний з імперськими проєктами. Під тим оглядом Путін — типовий післясталінський радянський лідер. Як Хрущов, Брежнєв і Ґорбачов, він не розуміє національного питання, вважає, що «совєтского чєловєка» можна створити, не бачить, що сама імперія неодмінно викликає та посилює націоналізми підконтрольованих народів, що так вона сама творить своїх могильників. Не якісь міфічні закордонні сили чи горезвісний американський імперіалізм призвели до повстань у Східній Німеччині в 1953 році, Угорщині в 1956 році, Чехословаччині в 1968 році, Польщі в 1956, 1968, 1976 та 1981 роках, як і по всій Східній Європі в 1989–1991-х.
І не закордонні агентури спричинили кольорові революції. Ось чому повстання в Білорусі та Казахстані такі важливі. Ми звикли вважати білорусів та казахів невибагливими людьми, які хочуть спокою понад усе й люблять своїх вождів. Ніхто не очікував білоруського повстання у 2020-му та теперішнього казахстанського. А тут раптом, попри наші фальшиві сподівання, піднялися білоруси та казахи. Заявили про себе, показали, що вони не барани, а нації.
У Білорусі масові демонстрації закінчилися масовими репресіями. Подібний сценарій, мабуть, чекає й казахів. Але те саме було в Угорщині, Польщі, Чехословаччині. Товариші Ракоші, Гонекер, Ґєрек, та Ярузельскі теж вважалися непереможними — аж поки не виявилися голими королями, приреченими на політичну смерть.
Читайте також: Ковідна геополітика
Путін, звичайно, вважає, що він виграє, що відновлює імперію, що його Росія перетворилася на світову потугу, якій протиставитися неможливо. Але повністю ковтнути Білорусь буде важко, особливо коли половина населення його ненавидить. Ще важче буде з Казахстаном та Україною, де народи мають деякий антиімперський історичний досвід. Висновок: чим більше Путін утілюватиме свої імперські амбіції в життя, тим більше буде відцентричних сил, тим сильнішими будуть антиросійські націоналізми й тим слабшою буде сама імперія. Кінець неминучий.
Путін цього не бачить, гордиться своїми шматочками та ракетами, вважає, що фараонська політика гарантує успіх у ХХІ столітті, не розуміє, що сидить на вибухівці та грається із сірниками. І не розуміє, що він тому рішучо неадекватний для сучасної Росії лідер. Коваль, як то кажуть, коня кує, а жаба ногу підставляє.
——————–
Депутат Державної думи РФ від партії «Единая Россия» Євґєній Фьодоров в одному зі своїх нещодавніх виступів у ютубі запропонував нанести «попереджувальний ядерний удар» по Сполучених Штатах. За його словами, ударити стратегічними ракетами (з ядерною або звичайною бойовою частиною) треба по військовому полігону в штаті Невада, заздалегідь попередивши американську владу. На думку депутата, у такий спосіб Москва влаштує «цілком гарну акцію демонстрації серйозності своїх намірів» у контексті нещодавніх російських ультиматумів і відповіддю на «танки під Нарвою». Як підкреслив Фьодоров, Росія «має право на ліквідацію згідно з міжнародним правом». Щоправда, водночас як потенційні об’єкти він згадав і «американські військові лабораторії, де виробляється коронавірус».