Цей факт не лишається поза увагою. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель під час запізнілого візиту в Східну Україну сказав: «Часи Ялти минули» — ішлося про угоду 1945 року між союзниками Заходу та сталінським Радянським Союзом, що поділила Європу на сфери впливу.
Ще зарано стверджувати, що та похмура доба повертається, та цілком очевидно, де шукати винних у слабкості Європи: у її ж столицях.
Не США змусили європейських союзників (майже всіх) хронічно недофінансовувати сферу оборони. Вони зробили це своїми руками, тому що були скнаристими, жадібними та наївними.
Читайте також: Росія слідом за Китаєм котиться в діру пам’яті
Не США змусили Європу закріпити свою залежність від російського природного газу, побудувавши два газопроводи в Балтійському морі. Європейці (насамперед німці) зробили це своїми руками.
Не США змусили Європу нехтувати Західними Балканами (де нині осередок російського та китайського впливу) і країнами, які зневажливо називають «східним сусідством». Лідери країн ЄС так учинили, тому що боялися сказати своїм виборцям правду: ці держави нікуди не зникнуть, тому ліпше зблизитися з ними та зробити їх багатшими.
Не США змусили Європу зазнати краху з міграцією, економічними реформами, реагуванням на пандемію, внутрішньою злагодою та багатьма іншими сферами, які паралізували й гальмували ухвалення рішень.
Наголошую: я не стверджую, що у Вашингтоні все робили правильно. Я лише звертаю увагу на те, що майже всі свої проблеми Європа створила собі сама.
Ще не пізно все змінити. Слід почати з реагування на тиск Комуністичної партії Китаю проти Литви. Вільнюс відважно проігнорував табу на дипломатичні відносини й іншу діяльність, що задерикуватий Пекін нав’язує решті світу, і, навпаки, посилив зв’язки з Тайванем. Режим у Китаї не тільки запровадив безпосередні санкції проти Литви, а й намагається тиснути на неї через інші країни ЄС. Будь-які імпортовані з Європи товари, що містять у складі литовські компоненти, можуть потрапити в «чорний список».
Читайте також: Страхи прийдешнього року
Наразі Брюссель реагує ганебною бездіяльністю. Лідери ЄС не обговорювали це питання на нещодавньому саміті. Новий канцлер Німеччини Олаф Шольц навіть не згадав про цю атаку на єдиний ринок Європи у своїй першій телефонній розмові із Сі Цзіньпіном. Слід відзначити, що міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок вдалася до суворих висловлювань під час свого нещодавнього візиту у Вашингтон, але проблема в тому, що німецька промисловість безповоротно рухається в іншому напрямку.
Похвальним винятком слугує Франція: наразі це країна — член ЄС із найбільшими геополітичними амбіціями, яка цього року прийняла піврічне головування в ЄС. Французи виступають за сувору та негайну відповідь на економічний тиск Китаю. Було б добре, якби ці слова далі підкріплювалися діями.
Якщо країни й інституції ЄС таки наважаться на жорстке реагування на китайську тактику «поділяй і володарюй», відшкодують Литві всі втрати й запровадять санкції проти експортерів із Піднебесної, слід очікувати двох зрушень. Перше: давно необхідна активізація протидії відчайдушним спробам Комуністичної партії Китаю визначати лад у світі. Друге: європейці справлять враження серйозної сили в глобальній політиці. Можновладці у Вашингтоні, Пекіні, та й у Москві, змінять свої погляди. А це вже неабиякий початок.
——————-
Торговельна суперечка між Литвою та Китаєм через відкриття офіційного представництва Тайваню у Вільнюсі спричинила його зближення з Тайбеєм. Острівна країна оголосила про створення інвестиційного фонду у $200 млн для допомоги своєму балтійському партнеру. Інвестиційні плани Тайваню поки що не закріплені. Цьому передуватимуть дослідження, які проводитиме група тайванських експертів протягом наступних кількох місяців. Однак в інтерв’ю американському виданню Politico дипломатичний представник цієї країни у Вільнюсі заявив, що Литва може навіть стати воротами для входу Тайваню на ринок напівпровідників ЄС. Під час пандемії європейські виробники зіткнулися з великою нестачею мікрочипів. Зокрема, це відчули в автомобільній галузі. Будь-які згадки про таку співпрацю мають вагоме значення, вважають оглядачі Politico. Дотепер Тайбей дуже обережно висловлювався щодо передавання цих технологій, пропонуючи їх лише США та Японії — двом країнам, які можуть стати на захист острівної країни в разі війни.