У мене є підозра, що разом із вакциною американської компанії з німецькою назвою мені кілька місяців тому впорснули армаду нанороботів, які тепер форматують мій мозок. Гадаєте, мені час викликати санітарів із дурки? Не поспішайте, це лише тест на адекватність, але, перепрошую, серед нас чимало тих, хто стверджує щось подібне цілком серйозно й навіть виходить із такими тезами до стін Верховної Ради.
У мене давно немає жодних ілюзій стосовно хваленої радянської освіти, ще відколи дипломовані інженери поруч із діалектичними матеріалістами (себто філософами-марксистами) сідали перед телевізором заряджати воду від Кашпіровського-Чумака, а реклама цілительок стала основним джерелом доходів для ряду видань. Але ж перепрошую, треба знати якусь міру!
Читайте також: Тверда м’яка сила
Проте, стихійні противники вакцинації останнім часом оформилися в Україні у помітний і з якогось моменту впливовий громадський рух, тож просто відмахнутися від них як від міських божевільних не випадає. Крім того, серед ковід-дисидентів виявилася певна кількість нібито цілком притомних людей, тож просто заради сумлінності не зайве розглянути їхні аргументи. Я на це витратив пів дня й істотно збагатився в антропологічному сенсі. Отже:
1. Коронавірусу взагалі не існує, це вигадка жидомасонів-рептилоїдів.
2. Вакцини як такі в принципі шкідливі для здоров’я: вони потенційно викликають безліч хвороб і безпліддя.
3. Конкретні вакцини проти COVID-19 зроблені нашвидкуруч і:
– недостатньо досліджені на предмет віддалених наслідків для організму (див. п. 2);
– неефективні, прищеплені ними люди так само хворіють;
– вакцини, розроблені корпораціями й світовим урядом, містять мікросхеми, які в подальшому вможливлюють контроль над людиною (див. п. 1).
4. Знаючи особливості вітчизняної системи охорони здоров’я, не можна довіряти будь-якому з її заходів: гарантій не забезпечать, правди не скажуть.
5. Щепитися чи не щепитися — вибір кожної окремої людини, жодна держава, жодні наддержавні утворення не мають права впливати на свідоме рішення громадян. Вимога обов’язкової вакцинації є зазіханням на права і свободи людини.
Решта аргументів так чи так сходять на перераховане вище.
Ковід-дисиденти — такі самі люди, як і решта українців. Вони не бажають зла ані нам, ані собі, вони просто недовірливі. І покажіть мені того, хто має право їх за це засуджувати. Яка різниця, їх недостатньо ретельно переконували, показували погані приклади чи взагалі надурили — це завдання для тривалого вивчення, а нам бажано вижити вже сьогодні. Окреме питання й геть не пусте: яка роль у цьому підривної роботи сусідньої держави? Адже досліджено, що російські боти посилено просувають панічні повідомлення про шкоду від щеплень. Така вже їхня робота (хоча всередині Росії за те саме, але для внутрішнього використання, пресують з усією суворістю тамтешнього беззаконня).
Є, на жаль, і фактичні, цілком раціональні причини для скепсису: ще на пам’яті жахливі випадки захворювань і навіть смертей від неякісних або задавнених вакцин від кору й правцю (див. п. 4). Не додає довіри попервах «жираф’яча» реакція МОЗ та спроби деяких чиновників освоїти новий ринок шантажу з метою подоїти бізнес. Тим не менш, не знаю, як в інших містах, а в Києві я неодноразово чув здивовано-ентузіастичні відгуки людей, які йшли на щеплення з побоюванням безладу й уже звичних неподобств, а зустріли практично ідеально працюючий конвеєр зі взірцевим інформаційним забезпеченням.
Читайте також: Гризня в храмі духовності
Що ж до закидів на адресу примусової вакцинації… Що вам сказати, друзі, не бачили ви тоталітаризму, не нюхали ви фашизму, не знаєте ви, що таке утиски й заборони. Не знаєте або забули — яке щастя!
Ні, ну це правда: відомі окремі випадки серйозних ускладнень і навіть смертей внаслідок вакцинації, небагато, але є. І якщо ви скажете, що загиблий найімовірніше не вижив би після зараження, якщо так реагував на вакцину, родичів це не втішить. Є випадки, коли щеплені люди все одно заражаються коронавірусом — хоча хвороба протікає значно легше, але заражаються. І я з повагою ставлюся до колег, які наполягають на тому, що вакцинація має бути добровільною й у жодному разі не примусовою. Поважаю, але не погоджуюся. Бо в моєму ближньому колі чимало дорогих мені перехворіли й померли. Ніщо їх уже не поверне, і пішли вони через чужу недбалість і невігластво, а виховувати свідомих співгромадян немає часу. Ваша свобода закінчується там, де починається мій (і моїх близьких) ніс (легені, мозок, судини тощо).